Розділові знаки, підмет присудок Із сотень а може і тисяч тих з ким Андрій Семенович стикався найближче по роботі можливо лиш одиниці догадувалися як багато важила в його складному
нелегкому і зрештою суворому житті поезія

Малий пилипко — герой оповідання панаса мирного “морозенко” — щира, добра й смілива людина, семирічна дитина, яку життєві обставини змусили передчасно подорослішати. хлопчик живе тільки з мамою, без батька, тому й турбується про неї, як справжній чоловік: “завтра, ма­мочко, новий год… я завтра піду до хрещеного батька посипати… дасть мені батько сороківку грошей, а дядина велику паляницю, ще й ковбасу на придачу… от і буде нам що їсти! а на гроші топлива купимо, багато-багато, щоб на всю зиму стало! ”

То була втіха — виоратись на самісіньку маківку пагорба, всістись на свого самоката і — гайда на весь дух донизу! Машинерія твоя летить, аж , гуде, вітер у вухах висвистує, уся земля йде обертасом, а ти, мов кум королю, розсівся на своїх босих’ ногах (бо тепер не кожний -дорослий розживеться на взуття!) і переганяєш дівчат або якогось страхополоха, з розгону врізаєшся у чиїсь санчата і м’ячем вилітаєш на сніг. А ззаду ще і ще хтось наїжджає на тебе, і вже росте отакенна купа, в якій усе регоче, верещить, клубочиться, видирається наверх і жужмом котиться вниз. Гай-гай, куди поділася моя радість, коли я поперед матері плентався додому.