Так, телефонну розмову можна віднести до діалогічного мовлення.
1.Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.
2.Телефонна розмова як різновид
діалогічного мовлення найкраще відображає ці особливості. У межах мовленнєвого
акту кожен з учасників почергово виступає як слухач як мовець.
Розгляньмо комунікативні, психологічні та мовні особливості телефонної
розмови, у процесі ведення якої виявляються такі комунікативні функції:
1) запиту – повідомлення інформації;
2) пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття / неприйняття
запропонованого;
3) обміну судженнями / думками / враженнями;
4) взаємопереконання / обґрунтування власного погляду.
3.Правила ведення успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати до для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції.
3.Перед виділеним сполучником треба поставити кому(розділові знаки пропущено)
А Прилинув вітер, і в нічній хатині він про весняну волю заспівав. - Кома ставиться між частинами складносурядного речення, з'єднаними єднальним сполучником і.
Б В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі. - Кома не ставиться, тому що сполучник і з'єднує частини складносурядного речення, які мають спільну обставину "в одну мить".
В Тільки жабенята кумкають і шелестить очерет навколо. - Кома не ставиться, тому що сполучник і з'єднує частини складносурядного речення, які мають спільну частку "тільки".
Г А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава. - Кома не ставиться, тому що сполучник і з'єднує частини складносурядного речення, які мають спільну обставину "десь".
4. Тире треба ставити між частинами складносурядного речення( розділові знаки пропущено)
А Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розляглася по хаті. - Микола направив струни повів смичком - і жалібна пісня розляглася по хаті.
Тире ставиться між частинами складносурядного речення, тому що перша частина вказує на причину, а друга - на наслідок.
Так, телефонну розмову можна віднести до діалогічного мовлення.
1.Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.
2.Телефонна розмова як різновид
діалогічного мовлення найкраще відображає ці особливості. У межах мовленнєвого
акту кожен з учасників почергово виступає як слухач як мовець.
Розгляньмо комунікативні, психологічні та мовні особливості телефонної
розмови, у процесі ведення якої виявляються такі комунікативні функції:
1) запиту – повідомлення інформації;
2) пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття / неприйняття
запропонованого;
3) обміну судженнями / думками / враженнями;
4) взаємопереконання / обґрунтування власного погляду.
3.Правила ведення успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати до для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції.
Відповідь:
3.Перед виділеним сполучником треба поставити кому(розділові знаки пропущено)
А Прилинув вітер, і в нічній хатині він про весняну волю заспівав. - Кома ставиться між частинами складносурядного речення, з'єднаними єднальним сполучником і.
Б В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі. - Кома не ставиться, тому що сполучник і з'єднує частини складносурядного речення, які мають спільну обставину "в одну мить".
В Тільки жабенята кумкають і шелестить очерет навколо. - Кома не ставиться, тому що сполучник і з'єднує частини складносурядного речення, які мають спільну частку "тільки".
Г А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава. - Кома не ставиться, тому що сполучник і з'єднує частини складносурядного речення, які мають спільну обставину "десь".
4. Тире треба ставити між частинами складносурядного речення( розділові знаки пропущено)
А Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розляглася по хаті. - Микола направив струни повів смичком - і жалібна пісня розляглася по хаті.
Тире ставиться між частинами складносурядного речення, тому що перша частина вказує на причину, а друга - на наслідок.
Пояснення: