Коли почалася Велика Вітчизняна війна, мій дідусь тільки народився. А за тиждень до цього, його мати отримала листа про смерть старшого сина. Саме в його честь назвали Андрієм мого дідуся. Але його сердній брат Михайло пройшов усю війну від початку до кінця. У 20 років він пішов на фронт. Воював на багатьох фронтах, визволяв нам Київ від окупантів і дійшов до самого Берліну. Саме там, у Німеччині, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. У 1945 році Юшко Михайло Данилович повернувся додому. Простий солдат, який отримав багато нагород, які ледве вміщувалися на його кітелі. Кожен рік 9 травня у день Великої Перемоги він доставав свої нагороди і великою радістю для онуків було приміряти його кітель. На жаль, у 1993 році Михайла Даниловича не стало, але память про нього завжди лишається у серцях нашої родини. Саме завдяки таким простим солдатам Радянського Союзу ми отримали перемогу над німецько фашистськими загарбниками.
