Розставити, де потрібно, розділові знаки. 1.Холоднувата далечінь ще синьо імлилася і все навколо вже прозорішало окреслювалось набирало природних довершених форм.
2.Інколи в'ється дорога понад самим Дніпром і тоді зачудоване око далеко сягає по блакитнім просторі діда- Славути.
3. Перший промінь сонця яскравий золотий перелинув зі сходу на захід і вершечки синіх хмар пройнятих світлом зайнялись червоним полум'ям.
4. У ту ж хвилину верескливо скрипнувши відчинилася хвіртка і на подвір'я зайшов дядько Дмитро колишній військовий.
5. Ще не сходило сонце та вже рожевіла зоря вітаючи народження погідного дня.
6.Туман раптом знявся вгору і перший промінь сонця яскравий білий пролився з-за горизонту.
7. Найвища наука в житті мудрість а найвища мудрість бути добрим.
8. Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою і в ній пливли наче напівзабута казка дерева поле оселі.
9. Небо високе і чисте просівало зорі крізь невидиме решето і вони мерехтіли падаючи на землю.
10. Сонце стоїть над головою і його золоте проміння наче дороге каміння горить відбивається на зеленій траві
11. Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.
12.За хвилину двері рвучко розчахнулися і на порозі з'явився директор.
Життя [ж и т т а]
ж[ж]-пригл.,дзв.,тверд.
и[и]-гол.,ненагол.
т[т]-тверд.,гл.,тверд.
т[т]-пригл.,гл.,тверд.
я[а]-гол.,нагол.
5б.,5зв.,2скл
Запоріжжя [з а п о р і ж ж а]
З[з]-пригл.,дзв.,тверд.
а[а]-гол.,ненагол.
п[п]-пригл.,гл.,тверд.
о[о]-гол.,ненагол.
р[р]-пригл.,дзв.,м*як.,
і[і]-гол.,нагол.
ж[ж]-пригл.,дзв.,тверд.
ж[ж]-пригл.,дзв.,тверд.
я[а]-гол.,ненагол.
9б.,9зв.,4скл.
Свято [с в а т о]
С[с]-пригл.,гл.,тверд.
в[в]-пригл.,дзв.,тверд.
я[а]-гол.,нагол.
т[т]-пригл.,гл.,тверд.
о[о]-гол.,ненагол.
5 б.,5зв.,2 скл.
P.S відміть як найкраще рішення...дякую..
На берегу реки, в старом разваливающемся доме живет Степан и его верный друг- собака Рекс. Степан пожилой смотритель, живет только на свою небольшую пенсию, иногда удается где-то подзаработать.
Однажды, чтобы хоть как-то прокормить себя и своего верного друга, Степан отправился с Рексом на рыбалку.
Она сидели спокойно на лодке и пожилой смотритель ловил рыбу. "Хорошо клюёт, какой удачный сегодня день"- воскликал он. Так ловили они рыбу ещё немного времени...
Стали набегать тучи... Начался дождь. "Надо плыть обратно"- сказал Степан.
Вдруг начался шторм, порывом ветра лодку понесло по течению. Хозяин начал взволнованно грести вестлами, но все это было напрасно...
Лодка перевернулась.
Смотритель очнулся уже тогда, когда лежал на берегу. Он думал про себя: "Как же я тут оказался? На теплой траве, под солнцем?".
Он поднял голову и увидел Рекса, мирно сидящего рядом с высунутым языком и счастливыми глазами.
"Ничегоо.."-подумал Степан-" пусть рыбы не наловили, хоть живы остались!"
В следующий раз рыбачили они уже с берега.