Розставити розділові знаки
зелений коник у віршах вважає його сюрчання це іржання.
учись у пташки вона лягає спати з печаллю зате встає зі співом.
коли вже народився ти поетом за все відповідай у цім житті

  пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.

Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Объяснение:

Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!