Розставте розділові знаки: 1. Наш обов»язок сумлінно вчитися і допомагати батькам.
2. Ми чуєм трав зелений крик дощів задумані рефрени.
3. I так свіжо і синьо у небі й душі тільки никнуть квітки посмутнілі.
4. Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллеться.
5. I сонце й день і вишня в цвіті і творчості крилата мить.
6. Безмежний золотий пшеничний лан.
7. Якось раз над містечком тиха місячна погожа ніч.
8. Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи.
9. Усякі дерева були в саду молоді й старі знайомі і незнайомі високі й низькі.
10. Рівний залитий сонцем степ одразу принишк.
11. Шумлять сади над берегами в моеї юності краю.
12. Бурлаки стояли ні живі ні мертві.
13. I сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать натоптану злобою і болем.
14. Ні не вагання рівновага стала долею митця.
15. Сидить батько кінець столу на руки схилився не дивиться на світ божий тяжко зажурився.
16. Усе було сучасні й давні пісні відомі й записані Нечуєм- Левицьким журливо-ліричні та з вогнемз «дригом».
17. Тут були і авіатори і танкісти і артилеристи.
18. Люблять жінки свою ланкову за слово тверде за веселу вдачу й надійну дружбу.
19. Наш обов»язок сумлінно вчитися і допомагати батькам.
20. Наша дума наша пісня не вмре не загине.
21. Вся долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими хвилями. 22. Вранці вдень і ввечері я чекаю звістку. 23. Як гостро свистить гострокрила примхлива одважна бездумна безумна як світ і життя ластівка.
24. В своїй хаті своя й правда і сила і воля. В яру колись гайдамаки табором стояли лагодили смолоскипи ратища стругали.
дерев у світі. Її незрівнянна краса
нагадує вродливу дівчину. Красива
береза за всякої пори року. Ранньої
весни вона покидає чудові сережки.
Потім береза закосичується молодою
зеленню. У моєму саді росте берізка її кора біла, вона немовби сяє в темряві. Листя нагадують сердечки. Знизу вони
опушені шовковистими волосинками. Гілки, тонкі, довгі, гойдаються від вітру, наче, переплітаються. Восени березове
листячко, що впало на вологу землю, нагадує мідні монети. Листя берези першим почигає жовтіти. Це зворушливо і трохи сумно.