Розставте розділові знаки

У кожного своє поняття про щастя і протягом життя воно змінюється. Спочатку для щастя потрібно небагато: здорові батьки та друзі поруч, але з часом цього стає недостатньо. Сьогодні у більшості з поняттям щастя асоціюються матеріальні блага. Можливо це через відсутність життєвої мудрості, а може просто для деяких людей таке відчуття як щастя можна купити. Насправді досягти матеріального комфорту більш реально, ніж духовно стати щасливим.

Людину робить щасливим її сім’я. Спочатку це тато і мама, всі родичі. Чудово коли всі свята об’єднують і дійсно тоді атмосфера щастя витає в повітрі. Близьких людей навіть можна не кликати, по-справжньому близька людина приходить сама і від душі вітає. Щастя – це коли близькі люди тебе розуміють і підримують в любій ситуації.

Розуміння і гармонія ось і є справжнє щастя. Часто люди не цінують те, що мають, а даремно. Щастя – це вміти цінувати кожен прожитий день, радіти дрібницям. Безумовно, необхідно ставити життєві цілі та досягати їх, але найголовніше потрібно вміти бути щасливим, незалежно від обставин.

Звичайно щастя це близькі друзі. Протягом життя деякі люди з’являються, а з кимось спілкування припиняється. Але обов’язково є кілька близьких друзів, перевірених найрізноманітнішими ситуаціями. Іноді здається, що і не друзі вони зовсім, а близькі родичі.

Щастя – це здоров’я близьких і рідних. Немає нічого складнішого, ніж випробування хворобою. Якщо всі будуть здорові, то людина вже буде щасливою. Взагалі жити в гармонії це велике щастя. Щоб бути щасливим необхідно постійно працювати над собою. Потрібно вміти отримувати це почуття і віддавати. Але, ні в якому разі, не ставити свої потреби вище за потреби інших. Щасливий той, хто вміє віддавати і робити щасливою іншу людину.

Найголовніше щастя не тільки для людини, але і для всього людства, це продовження роду. Народження дитини породжує космічне почуття абсолютного щастя. Можна побудувати кар’єру, заробити багато грошей, але не випробувати щастя стати батьками. Діти визначають сенс життя і роблять його наповненим, абсолютно щасливим.

Объяснение:

Міркуючи про диво,яке щойно довелося йому побачити в церкві,

Сірко поволі подався на січовий майдан. Із задуми вивів його голосний

сміх. Потрапивши у жваве коло козацтва,він укотре за сьогодні враже-

но завмер. Картина,яку г на майдані, нагадала йому про ми-

нувшину.

Так, ніби цих семи літ не минало! Він зненацька побачив себе

босим хлопчиськом,посеред майдану. Ось біля його ніг влігся Сірий,

а довкруж півколом згуртувалися зацікавлені козаки, потішаючись із

муштрованого вовчиська й затятості хлопця... і тільки що Івана Дуба

з-посеред запорожців не видно. Та й інших знайомих облич тут не зна-

ти.

Одними з найкрасивіших і найвизначніших об’єктів архітектури будь-якої країни є церкви. У всі часи церкви будували таким чином, щоб залучати прихожан і вселяти їм довіру і спокій. Церкви – це архітектурні об’єкти, у будівництво яких завжди вкладалася велику кількість грошей, щоб зробити їх якомога більш красивими, особливо це стосується православних церков. Саме ці об’єкти найчастіше служать одними з найбільш цікавих місць для туристів та інших гостей міста або навіть країни.

Однією з найчастіше відвідуваних українських церков

є Андріївська церква, розташована в Києві.

Андріївська церква по праву вважається однією з найбільш красивих церков, які станом на сьогодні існують в Україні. Вона розташована в самому серці Києві – в центральному та історичному Подільському районі столиці, поруч з нею розташований відомий Андріївський узвіз, який з’єднує нижню частину Києва з його верхньою частиною. Своєю назвою церква завдячує Андрію Первозванному, в його честь вона і була названа. Архітектором, який розробив проект церкви, був Бартоломео Растреллі, зведення цього архітектурного об’єкту відбулося в 1754-му році. Нагляд за зведенням

церкви виконував архітектор Іван Мічурін.

А ось художниками, які брали участь в оформленні церкви і писали картини, які в ній розташовані, стали Антропов, Чайковський, Роменський і Вишняков. Церква є відкритою для відвідувачів і слугує музеєм ще з 1968-го року. Одночасно з цим час від часу в ній проходить богослужіння Української Автокефальної Православної Церкви.

Стилем церкви є бароко, це проявляється в тому, що в церкві є бароковий іконостас, який був вироблений майстрами з Санкт-Петербургу, іконостас цей має покриття з сусального золота, досить незвичайним є колір іконостасу – він яскраво-червоний. Висота церкви становить 46 метрів. Фасад храму з одним куполом і п’ятьма закінченнями прикрашений пілястрами, колонами, а також з дуже багатим ліпленням, яке було виконано в стилі бароко від Растреллі, вражає.

Двері і вікна церкви при всьому цьому декоровані орнаментом.

Кожен православний християнин, незалежно від місця свого проживання, може відвідати Андріївську церкву, розташовану на Подолі в Києві. Знайомство із її багатою архітектурою, цікавим внутрішнім оформленням і навіть історією можуть зробити безцінний внесок у розвиток православної культури кожної окремо взятої людини.