Розтавити розділові знаки : Оточені вершниками вози посунулися з міста.Вершники озброєні рушницями оточими офіцерів. Випливши в море бурхливе неспокійне холодне. Зволожена нічною прохолодною пахла травами Земля. Похнюпив глечик голову над тином замріявся дощами щедро вмитий. Прибув мій канівський земляк. Як учений етнограф і фольклорист Франко все життя цікавився народною творчістю. Дружина Платона Софія за походженням французька дворянка швидко перейняла козацькі звичаї. Я людина двадцятого віку. Іменник як частину мови ми вивчаємо у шостому класі. Де Залізняк душа щира. Маленьке слово промовлене щиро набрало надзвичайної краси.
Одну букву н пишемо тоді, коли основа іменника, від якого утворено прикметник, не закінчується на н: гречка - гречаний, качка - качиний, а також тоді, коли прикметник вказує на незавершеність чи невиконаність чогось: незакінчений, незрівняний (наголос не падає на -янн-, -анн-, -енн-).
1. При збігові двох однакових приголосних:
- на межі префікса і кореня: беззубий, віддячити, оббити, роззява;
- на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній
2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії: здорове'нний, невблага'нний, страше'нний, незрівня'нний, незліче'нний.
3. У прикметниках-старослов’янізмах: огненний, благословенний, блаженний, окаянний, священний, мерзенний.
Подвоєння не відбувається:
1. У прикметникових суфіксах -н-, якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім -н: реформа — реформений, дерево — дерев’яний.
2. У прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: шалений, жаданий, довгожданий, насильствений, буквений, потомствений, морквяний, лебединий.