Я часто задумуюсь над тим, у чому полягає гідність людини. Загалом гідність - це поняття, що дозволяє характеризувати людину, як моральну особистість. Всі ми повинні гідно жити, працювати, спілкуватися. Досить часто виникають ситуації, у яких треба бути уважними, щоб не переступити межу та не втратити гідність.
На мою думку, гідність ховається у благородних вчинках та чистих думках. Людина, яка не лукавить, не обманює, не жадає зла іншим має сформовані життєві цінності та може по праву зватися гідною. Така особистість завжди діятиме за законами совісті та честі. Бути гідною людиною - це дуже важливо. То ж поважаймо одне одного, виховуймо благородство душі та серця!
Объяснение:
У чому полягає гідність людини?
Я часто задумуюсь над тим, у чому полягає гідність людини. Загалом гідність - це поняття, що дозволяє характеризувати людину, як моральну особистість. Всі ми повинні гідно жити, працювати, спілкуватися. Досить часто виникають ситуації, у яких треба бути уважними, щоб не переступити межу та не втратити гідність.
На мою думку, гідність ховається у благородних вчинках та чистих думках. Людина, яка не лукавить, не обманює, не жадає зла іншим має сформовані життєві цінності та може по праву зватися гідною. Така особистість завжди діятиме за законами совісті та честі. Бути гідною людиною - це дуже важливо. То ж поважаймо одне одного, виховуймо благородство душі та серця!
Объяснение:
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій
залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на
сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь
знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років.
Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою,
яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість
краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного,
богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив
своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у
глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого. Батько загинув на війні,
коли хлопчикові виповнилося шість років,
залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко
йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою
його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки
про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої
незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було
страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно
працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і
послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не
шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає,
той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже
просто.