Картина Ф.Манайла милує око своєю красою,адже на ній зображена золота осінь.Дивлячись на цю картину ,я відчуваю душевний спокій.Бо ця картина створює чудове враження .На картині зображений пейзаж осені .Осінь зображена саме на початку. якщо уважно розглянути пейзаж осені то зразу ми можемо побачити темно-зелені , кольори, багряні, жовто-гарячий.На початку картини зображено білокорі берізки,одягнені в жовтогарячі кольори,тиху річечку,яка простягається до самої верхівки,опале пожовкле листя,яке покриває соннв береги і жовтява трава. Позаду знаходяться сільський хатинки які ледь замітно за багряними деревами та кущами позаду.Позаду хатин розташований темний ліс,який заховує. темну гору,яка тягнеться геть-геть вдаличінь.Дерева на цій картині зображено порізному:деякі жовтогарячі,багряні,вогненно-золоті,вогненно-червоні.Зразу замітно,що темне небо протичставляє золотим віттінкам листя.Очевидно,що художник передає стан спокою,адже немає вітерця,спокійна річка це передає стан спокою. Я зачарована вправністю художника,адже щоб намалювати такий красивий пейзаж треба бути справжнім майстром,щоб зобразити осінь у красивих відтінках.
Якою я хочу бачити нашу планету? Я живу на планеті Земля, як і ще сім мільярдів інших людей. Тобто, Земля є нешим спільним домом. На жаль, зараз ций дім в доволі поганому стані: забруднбється повітря, вода та землі, вирубуються ліси, посередині океану знаходять величезні острови з сміття. Зникають цілі види рослин та тварин, а це непоправні втрати. Кожен вид, що зник, зник назавжди, і це жахливо. Звісно, бачити свою рідну планету такою дуже сумно. Я мрію про те, що люди зможуть отямитися і почнуть піклуватися про свою планету як про рідний дім. Дуже хотілося б, щоб промисловість не забруднювала природу, а люди співіснували з тваринами та рослинами, не знищуючи дику природу. Хочеться, щоб людство намагалося виправити ту шкоду, що вже зробило, і перетворити величезні території, що зараз нагадують сміттєзвалища, на сади та ліси. Ось на такій планеті мені хотілося б жити.
якщо уважно розглянути пейзаж осені то зразу ми можемо побачити темно-зелені , кольори, багряні, жовто-гарячий.На початку картини зображено білокорі берізки,одягнені в жовтогарячі кольори,тиху річечку,яка простягається до самої верхівки,опале пожовкле листя,яке покриває соннв береги і жовтява трава. Позаду знаходяться сільський хатинки які ледь замітно за багряними деревами та кущами позаду.Позаду хатин розташований темний ліс,який заховує. темну гору,яка тягнеться геть-геть вдаличінь.Дерева на цій картині зображено порізному:деякі жовтогарячі,багряні,вогненно-золоті,вогненно-червоні.Зразу замітно,що темне небо протичставляє золотим віттінкам листя.Очевидно,що художник передає стан спокою,адже немає вітерця,спокійна річка це передає стан спокою.
Я зачарована вправністю художника,адже щоб намалювати такий красивий пейзаж треба бути справжнім майстром,щоб зобразити осінь у красивих відтінках.
Я живу на планеті Земля, як і ще сім мільярдів інших людей. Тобто, Земля є нешим спільним домом. На жаль, зараз ций дім в доволі поганому стані: забруднбється повітря, вода та землі, вирубуються ліси, посередині океану знаходять величезні острови з сміття. Зникають цілі види рослин та тварин, а це непоправні втрати. Кожен вид, що зник, зник назавжди, і це жахливо. Звісно, бачити свою рідну планету такою дуже сумно.
Я мрію про те, що люди зможуть отямитися і почнуть піклуватися про свою планету як про рідний дім. Дуже хотілося б, щоб промисловість не забруднювала природу, а люди співіснували з тваринами та рослинами, не знищуючи дику природу. Хочеться, щоб людство намагалося виправити ту шкоду, що вже зробило, і перетворити величезні території, що зараз нагадують сміттєзвалища, на сади та ліси. Ось на такій планеті мені хотілося б жити.