с переказои АРОМАТ ЛЬВОВА
Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем. Сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. Різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься Львовом, і застигла в дивовижних архітектурних формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.
Невеликий архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є невід’ємним фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Собору притаманна аура, у якій з’являються емоції, здатні народжуватися тільки тут.
Заснований 1356 р., він став і релігійним осередком численної вірменської громади й одним із культурних центрів львівського суспільства. Відгороджене ґратами подвір’я Вірменського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш. Тут живо уявляються картини минулого. І це казково! А ще не можна не згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю Михайла Боярського «Д’артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки її й стало це подвір’я.
Вулиця Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Виразна форма ренесансного фасаду житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випинається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Одна з найцікавіших кам’яниць Львова — ампірний будинок «Пори року». Навіть Хронос, що є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад разом із зображеннями зміни пір року, ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам’яницю, своїми дванадцятьма сузірними знаками намагається пришвидшити перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської (За Ю. Николишиним).
Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. Не один колишній львів'янин, нині мешканець Києва, а чи Москви, чи Нью-Йорка, сподівається знову наситити своє серце флюїдами Львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,- кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.