Самостійна робота 1.В якому реченні є відокремлена обставина (розділові знаки вилучено)
а ) На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.
б) Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.
в) Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить життя на краще.
г) Лиш добро роби не думаючи.
2. Відокремлена обставина у всіх реченнях, окрім
а) У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.
б) Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.
в) Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.
г) Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.
3. Відокремлена обставина у всіх реченнях, окрім
а) Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.
б) Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.
в) Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював, що таке любов до своєї землі.
г) Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.
4. Обставина, виражена дієприслівником, не відокремлюється в реченні (розділові знаки вилучено)
а) Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.
б) Пряме дерево і вмирає стоячи.
в) Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.
г) Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.
5. Відокремлена обставина є в реченні (розділові знаки вилучено)
а) Вона поклала букетик у якому були різні польові квіти крім васильків.
б) Я мало тоді стрічався зі скарбами людського духу та гріх було б гудити ті часи вони були по-своєму прекрасні.
в) З більшим нетерпінням ніж будь-коли ми рвались до рідного дому.
г) Осінніми вечорами вона рано світила світло чепурилась немов у свято і сидячи у свіїй охайній хатинці часто поглядала на двері тривожно прислухаючись до гавкання собак і хвилювалась немов на щось чекала.
6.Відокремлена обставина є в реченні (розділові знаки вилучено)
а) Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони лежали.
б) Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.
в) Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.
г) Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу
постать матері.
7. Поширену обставину треба відокремити комою в реченні (розділові знаки вилучено)
а) Укрившись тьмою тротуари і асфальти сплять.
б) Можна помилятися й маючи вчений ступінь.
В) Кілька годин вони працювали не відпочиваючи.
г) Годі вже панам сидіти згорнувши руки.
8.Обставину НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
а) Дівчина все ще стоїть заломивши руки.
б) Білий кінь повіддя попустивши летить у степи.
в) Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.
г) Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.
9.Правильно розставлено розділові знаки в реченні
а) Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.
б) Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.
в) Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.
г) Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.
10.Потребує редагування речення
а) Живе село мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки.
б) Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.
в) Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.
г) Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.
11.Потребує редагування речення
а) Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.
б) Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.
в) Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.
г) Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.
12.Потребує редагування речення
а) В’їжджаючи на широке подвір’я, на гостей очікував пишний прийом.
б) Всю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні й озера.
в) Минаючи наш двір, вози глухо й тоскно поскрипували.
г) Розпихаючи соснове віття, старезний дуб ріс угору до могутнього сонця.
Основний обов'язок Людини, на мою думку, - бути щасливим.
Якщо врахувати, що відповідно до тлумачних словників, слово "щастя" визначається, як почуття і стан повного, вищого задоволення, а задоволення - почуття задоволення, яке відчуває той, чиї бажання, прагнення задоволені, то неодмінною умовою для того, щоб вести мову про власне щастя, є наявність у Людини свободи.
Свобода ж для мене - це можливість приймати рішення про те, який результат Людина хоче отримати, визначення шляху досягнення цього, а також справжня реалізація та отримання цього результату, - без необхідності узгодження цього з ким би то не було ще.
Інакше кажучи, якщо у мене немає волі, якщо я перебуваю в залежності від чиїх би то не було інтересів і думок, то я не можу бути щасливим за визначенням, так як не маю можливості вибирати, якому власним бажанням присвячувати себе і свої зусилля.
І якщо це так, то, отже, для вирішення питання про реалізацію свого головного призначення - "Бути щасливим", необхідно до цього також вирішити питання про те, щоб бути вільним.
І якщо вирішення питання про свою свободу - це вирішення питання про свою згоду або не погодитися з тим, щоб в моєму житті відбувалися б певні події; і це питання власного вибору в конкретних умовах під впливом обставин, в тому числі що вимагають, часом, подолати страх і свій раніше негативний досвід, то питання про своє щастя - це вирішення питання проходження своїм бажанням, питання досягнення максимального задоволення від цього прямування, а також від його результатів.
Кожну епоху розвитку людства визначає моральної свідомості, який виступає домінуючим даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося становлення духовності особистості, адже міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна думку, , вчинок.
формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в . Сьогодні виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому залежати майбутнє суспільства, його , напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.
Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.
Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.
духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.
Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів шляху його розвитку.
Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки рахунок духовних цінностей. Але сучасна взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній , коли є можливості духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.
Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді джерел духовного, вічного, нетривіального, а також пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.
І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.