САМОСТІЙНЕ СКЛАДАННЯ ТЕЗ ПРОЧИТАНАГО.
Прочитайте текст мовчки. Визначте тему, основну думку, тип і стиль мовлення.. Складіть і запишіть тези тексту.
ЧИЇ Ж МИ ДІТИ ?
Батьки і діти,діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.
Добра пам"ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки __ людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей, І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.
Родовідна пам"ять ___ явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов"язок знати поіменно свій родовід від п"ятого чи навіть сьомого покоління коліна.
Пам"ять про своїх пращурів __ не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий б сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам"яттю, зневажливо називали : " Людина без роду - племені ".
Ось так з роду - віку й співіснував тісний взаємозв"язок : батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам"ять про самих себе ; Діти ж мали за обов"язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам"яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все життя залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності,зникають традиції... А все це ___ наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, мліємо. Саме так : там ,де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями , неодмінно з"являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин ! Щоб зліквідувати їх , мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам"ять. І починати маємо з найсвятшого: хто ми і чиїх батьків діти ?
Настає зима, і світ навколо змінюється. Морозним подихом вона зачаровує природу. Усе навколо завмирає. Голі дерева мерзнуть на холодному вітру. Тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно. Людям вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милуватися її майстерністю.
Зима дарує нам чудові свята, як Новий рік та Різдво, з пахучими красунями ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. Для дітей в цей час зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри.