Ще зеленим юнаком він потайки взяв батьків лук і пішов полювати на Бобровицькі драговини. Провалившись у підступній трясовині по шию не

маючи кого навіть гукнути па до він дивом вибрався із води скинувши з

себе кований ловецький черес і важкі набряклі водою чоботи. Разом із чересом

у бездонну прірву болота пішов і той нишком узятий батьків лук. Якось уранці

цар звелів бити канчуками рабів і молодих дружинників намагаючись

розшукати слід свого улюбленого лука. А старший царевич злякавшись

батькового гніву сидів осторонь і мовчав. Тоді він малодушно змовчав але

потім згадуючи той лук щоразу відчував пекучий сором.​

Твір на тему осіньЦе велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж  чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер…  Проте є в осені величава дозріла краса.У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…

Твір на тему "Хто не шанує своє минуле, той не гідний свого майбутнього ":

Знання історії свого народу, традицій, здобутків - важливий аспект для створення гідної держави. На превеликий жаль, люди недбало ставляться до історії, не хочуть вивчати події минулого, аналізувати їх. Але, на мою думку, саме історія - це мудра наука, яка допомагає вчитися на помилках минулого та не повторювати їх у майбутньому.

Я вважаю, що кожен з нас має шанувати своє минуле. Згадаймо твір "Слово про похід Ігоря", основною думкою якого є зображення того, як важлива єдність народу для щасливого існування держави. Ми маємо переймати досвід минулого, адже той, хто не знає його, не вартий свого майбутнього.