Моя сім'я живе у трьохкімнатній квартирі, яка знаходиться на другому поверсі багатоповерхового будинку.
У мене є своя кімната. Вона велика і світла, тому що вікно виходить на південь. На вікні гарні білі гардини, на підвіконнику цвітуть сині фіалки. Стіни обклеєні світлими шпалерами.
Справа від дверей знаходиться моє ліжко, застелене м'яким пледом. Над ліжком висить килимок. Біля ліжка - стіл з полицями, за яким я роблю уроки. На полицях - мої підручники і зошити, на столі стоїть мій комп'ютер. Телевізор знаходиться на тумбочці, що біля вікна.
Зліва батько мені влаштував спортивний куточок. На стіні він прилаштував шведську стінку, у стелю вмонтував кільця, є ще перекладина для підтягування.
На підлозі моєї кімнати застелений ворсистий килим в тон шпалерам.
Я дуже вдячний своїм батькам за таку чудову і затишну кімнату.
Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож, перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?
М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
Журналіст: Яку кухню любите?
М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники з вишнями.
Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).
Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю. А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?
М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на виховання сина?
М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».
Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?
М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
Журналіст: Яка література Вам подобається?
М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?
М. П.: Українською, російською, польською, інколи англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?
М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від дороги.
Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?
М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.
Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче майбутнє?
М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам і до побачення.
М. П.: І Вам до побачення!
Схожі твори
Твір на тему: «Чи має людина право на вибір?» «Нещасна доля багатьох людей – наслідок незробленого ними вибору . Вони ні живі, ні мертві. Життя для них виявляється тягарем, безцільним заняттям, а справи – лише засобом захисту від […]
Твір на тему: «Бери вершину – i матимеш середину» Бери вершину – матимеш середину. Г. С. Сковорода Не треба боятися робити у своєму житті перший крок у нове і невідоме. Не треба боятися помилок і загроз, які бувають у житті […]
Твір на тему: «Що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? Де та золота середина?» «Не навколо творців нового шуму – навколо творців нових цінностей обертається світ!» Ніцше Людина – істота і духовна, і матеріальна. Спокус навколо багато, приборкати пристрасть
Моя сім'я живе у трьохкімнатній квартирі, яка знаходиться на другому поверсі багатоповерхового будинку.
У мене є своя кімната. Вона велика і світла, тому що вікно виходить на південь. На вікні гарні білі гардини, на підвіконнику цвітуть сині фіалки. Стіни обклеєні світлими шпалерами.
Справа від дверей знаходиться моє ліжко, застелене м'яким пледом. Над ліжком висить килимок. Біля ліжка - стіл з полицями, за яким я роблю уроки. На полицях - мої підручники і зошити, на столі стоїть мій комп'ютер. Телевізор знаходиться на тумбочці, що біля вікна.
Зліва батько мені влаштував спортивний куточок. На стіні він прилаштував шведську стінку, у стелю вмонтував кільця, є ще перекладина для підтягування.
На підлозі моєї кімнати застелений ворсистий килим в тон шпалерам.
Я дуже вдячний своїм батькам за таку чудову і затишну кімнату.
Объяснение:
1
5 - 9 классы Українська мова ів
Інтерв'ю в публіцистичному стилі на будь яку тему.Очень Надо как никогда
Попроси пояснень Слідкувати Відзначити порушення! Dashas141 04.05.2018
Рішення
Відповідь від
mariacat5
Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож, перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?
М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
Журналіст: Яку кухню любите?
М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники з вишнями.
Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).
Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю. А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?
М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на виховання сина?
М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».
Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?
М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
Журналіст: Яка література Вам подобається?
М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?
М. П.: Українською, російською, польською, інколи англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?
М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від дороги.
Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?
М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.
Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче майбутнє?
М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам і до побачення.
М. П.: І Вам до побачення!
Схожі твори
Твір на тему: «Чи має людина право на вибір?» «Нещасна доля багатьох людей – наслідок незробленого ними вибору . Вони ні живі, ні мертві. Життя для них виявляється тягарем, безцільним заняттям, а справи – лише засобом захисту від […]
Твір на тему: «Бери вершину – i матимеш середину» Бери вершину – матимеш середину. Г. С. Сковорода Не треба боятися робити у своєму житті перший крок у нове і невідоме. Не треба боятися помилок і загроз, які бувають у житті […]
Твір на тему: «Що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? Де та золота середина?» «Не навколо творців нового шуму – навколо творців нових цінностей обертається світ!» Ніцше Людина – істота і духовна, і матеріальна. Спокус навколо багато, приборкати пристрасть
Объяснение: