Природа… Вона скрізь навколо нас. Але часто люди не розуміють її значення. Натомість людина двадцять першого сторіччя чудово знає свою роль у цьому світі. Саме та людина, яка знищила природу, утворивши навколо себе «оточуюче середовище», поставивши планету над безоднею атомними експериментами – вона вважає себе головною у цьому світі. Забуваючи, що теж являється частиною природи.
Людина і природа… Вони міцно взаємопов’язані між собою. Людина не може жити окремо від природи: без ранкового сонечка, без подиху весняного вітерцю, без перших зелених листочків на деревах, без крапель дощу, що падають з неба на землю… Не може жити людина без хлібу та води, які також дає нам природа…
Тож, як на мене, не варто зазнаватися – яка б не була могутня людина, природа сильніша за неї, і вона це не раз доводила. І не варто нам намагатися довести протилежне. Краще навчитися співмешкати і співпрацювати з природою, читати її велику книгу знань та досвіду, також вчитися бути людьми і цінувати свою землю. Дуже важливо для людства поважати свою Землю, не припустити, щоб на ній було знищено все живе. Адже разом з ним зникне і людський рід, бо ж і ми – частина природи, хоча часто забуваємо про це.
Якби не жовте листя в садках, то можно було подумати, що на дворі літо.
У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.
До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа.
Родим не пояснював Сиво-окові, що діється в полум "і, як народжується глина, на яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви .
Коли ж обертаюсь я часом до криниці, яку сім 'я наша обожнювала, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства .
Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось,щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах
Природа… Вона скрізь навколо нас. Але часто люди не розуміють її значення. Натомість людина двадцять першого сторіччя чудово знає свою роль у цьому світі. Саме та людина, яка знищила природу, утворивши навколо себе «оточуюче середовище», поставивши планету над безоднею атомними експериментами – вона вважає себе головною у цьому світі. Забуваючи, що теж являється частиною природи.
Людина і природа… Вони міцно взаємопов’язані між собою. Людина не може жити окремо від природи: без ранкового сонечка, без подиху весняного вітерцю, без перших зелених листочків на деревах, без крапель дощу, що падають з неба на землю… Не може жити людина без хлібу та води, які також дає нам природа…
Тож, як на мене, не варто зазнаватися – яка б не була могутня людина, природа сильніша за неї, і вона це не раз доводила. І не варто нам намагатися довести протилежне. Краще навчитися співмешкати і співпрацювати з природою, читати її велику книгу знань та досвіду, також вчитися бути людьми і цінувати свою землю. Дуже важливо для людства поважати свою Землю, не припустити, щоб на ній було знищено все живе. Адже разом з ним зникне і людський рід, бо ж і ми – частина природи, хоча часто забуваємо про це.
Я люблю, щоб сонце гріло, щоб було усе гаразд.
Якби не жовте листя в садках, то можно було подумати, що на дворі літо.
У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.
До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа.
Родим не пояснював Сиво-окові, що діється в полум "і, як народжується глина, на яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви .
Коли ж обертаюсь я часом до криниці, яку сім 'я наша обожнювала, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства .
Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось,щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах
Объяснение:
Константин Ревин