Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:
вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); крокодилячі сльози (удаваний плач); альфа й омега (початок і кінець); сади Семіраміди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);
переклади видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Люди, будьте пильні! (Ю. Фучик);
крилаті вирази українських письменників: Убий — не здамся (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Глібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Не називаю її раєм (Т. Шевченко); Неначе цвяшок в серце вбитий (Т. Шевченко); Борітеся — поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);
У народі кажуть, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Ця формула — універсальна, вона стосується багатьох сфер суспільного життя. А мови — так насамперед!
Якщо ми будемо стежити за своєю мовою, читати розумні й грамотні книжки, переглядати українські фільми, а найголовніше — розмовляти правильно, то й прибирати на мовному полі не доведеться.
Чиста українська мова — жива і прекрасна. Вона виграє всіма відтінками українського характеру. Свої скарби наша мова зберігає не лише у фольклорі, чудових піснях, а й у літературних, Історичних, наукових працях. Перша у світі «Енциклопедія кібернетики» вийшла друком у Києві в далекому 1973 році українською мовою. Мені про це розповіла бабуся, яка в ті часи навчалася в інституті радіоелектроніки і неабияк пишалася тими словниками.
Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:
вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); крокодилячі сльози (удаваний плач); альфа й омега (початок і кінець); сади Семіраміди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);
переклади видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Люди, будьте пильні! (Ю. Фучик);
крилаті вирази українських письменників: Убий — не здамся (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Глібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Не називаю її раєм (Т. Шевченко); Неначе цвяшок в серце вбитий (Т. Шевченко); Борітеся — поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);
Дбаймо про чистоту мови
У народі кажуть, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Ця формула — універсальна, вона стосується багатьох сфер суспільного життя. А мови — так насамперед!
Якщо ми будемо стежити за своєю мовою, читати розумні й грамотні книжки, переглядати українські фільми, а найголовніше — розмовляти правильно, то й прибирати на мовному полі не доведеться.
Чиста українська мова — жива і прекрасна. Вона виграє всіма відтінками українського характеру. Свої скарби наша мова зберігає не лише у фольклорі, чудових піснях, а й у літературних, Історичних, наукових працях. Перша у світі «Енциклопедія кібернетики» вийшла друком у Києві в далекому 1973 році українською мовою. Мені про це розповіла бабуся, яка в ті часи навчалася в інституті радіоелектроніки і неабияк пишалася тими словниками.
Тож бережімо нашу мову, не засмічуймо її!