Що пишеться через дефіс? Від/нині, по/де/куди, по/іншому, по/одинці, на/горі, на/гора, по/троху, по/латині, хто/зна/де, де/ін/де, віч/на/віч, день/у/день, коли/не/коли, як/не/як, час/від/часу, на/диво, в/цілому, по/вашому, без/вісти, без/відома, будь/коли, в/решті/решт, тишком/нишком, ось/ось.​​

Яобожаю футбол! мой любимый футболист это шевченко и вот когда папа мне предложил пойти ни его игру в нашем городе, я был безумно рад! ради этого я старался хорошо учиться) когда мы с папой купили всё что надо для хорошей игры шарфы и инициалами команды, дудки и сухарики, сели на свои места и вот началась игра, всё шло хорошо до того мяч летел прямо на меня! я успел его словить, меня показали на главных экранах игры! я был безумно рад! и вот передо мной извинился он- шевченко! и тот мяч он подарил мне вместе с афтографам! этот день с тех пор мой любимый!

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.