Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.
Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.
Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.
Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.
У мене багато товаришів, але справжній друг - один, його звуть Артем. Обличчя в нього овальної форми з великими мигдалеподібними очима зеленого кольору і густими бровами, вигнутими у формі дуги. Волосся пряме, темно-каштанове, середньої довжини, густа чубчик прикриває невеликої лоб. Губи великі, а коли він посміхається, то на його щоках з'являються невеликі круглі ямочки. Ніс тонкий і прямий. Артем високого зросту і худорлявої статури. Крім того, що мій другзаймається боксом, він цікавиться мотоциклами, музикою (причому різної - від класики до року), любить читати. А ще ми з ним любимо грати в комп'ютерні ігри. Незважаючи на те, що читає він багато, вчиться все ж не дуже добре. Але це, швидше, ознака його ліні, а не відсутність здібностей до наук. Що ж до характеру, то він людина м'яка, чуйна, справедливий. Але коли потрібно, може бути і жорстким. Головними рисами його характеру можна назвати також уважність, ввічливість, чуйність, відданість. Я впевнений, що Артем ніколи не зрадить мене чи будь-якого друг гого людини. Я ціную свого друга і дбайливо ставлюся до нашої дружби.
Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.
Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.
Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.
Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.
Незважаючи на те, що читає він багато, вчиться все ж не дуже добре. Але це, швидше, ознака його ліні, а не відсутність здібностей до наук.
Що ж до характеру, то він людина м'яка, чуйна, справедливий. Але коли потрібно, може бути і жорстким. Головними рисами його характеру можна назвати також уважність, ввічливість, чуйність, відданість.
Я впевнений, що Артем ніколи не зрадить мене чи будь-якого друг гого людини. Я ціную свого друга і дбайливо ставлюся до нашої дружби.