У кожному прислів’ї відображається глибинна і мудрість народу, що формувалася тисячоліттями. Не даремно прислів’я «не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш» можна зустріти не лише у багатьох європейських мовах, а й навіть у Біблії. Цар Соломон говорив: «Хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». Християни вірять у невідворотну кару, якої зазнає людина, яка заподіює комусь шкоду або має злі думки. Біблія вчить не робити зла іншим, бо воно обернеться проти тебе ж самого. У тенетах, які зла людина розставляє для інших заплутається її нога. Не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. Одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «Чорне, – казав засновник буддизму Шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. Вчинок є початком будь-якого існування». Буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування Всесвіту із усіма ступенями та розрядами, а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. Будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не покидаючи». Не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі. Звісно, віра у Бога – справа кожної окремої людини. Але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. Скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. По суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому. Зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. Руйнуючи все навколо людство знищує само себе. Яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.
Людина гарний і славен своєю працею. У праці - сенс життя. Так було і буде в усі часи. Не дарма ж з глибини століть дійшла до нас багато прислів'їв, які висловили ставлення людини до праці. Ми оцінюємо людини по тому, як він працює і як він ставиться до інших людей. Працею створено все прекрасне і все найнеобхідніше на Землі. Праця немислимий без людини, а людина немислима без праці. М.Пришвін писав, що «все прекрасне на землі - від сонця, і все хороше - від людини». Продовжуючи цю думку, можна додати, що все найнеобхідніше створено працею людини. По різному людина може ставитися до праці. Для деяких працю - тягар, яка забирає сили і час. Може бути, це люди, які вибрали професію не до душі, або ті, хто матеріально забезпечений і живе за рахунок інших людей. Але для таких людей життя стає, з одного боку, борошном, а з іншого боку - марнуванням часу. Головне - відчути радість праці, і тоді життя наповниться іншим змістом, стане яскравішим і багатшим. У людини може і не бути улюбленої роботи, але бути улюблене заняття, захоплення. Нерідко буває так, що хтось ходить на роботу заради матеріального забезпечення для себе і своєї сім'ї. Так, така людина працює сумлінно, і люди його за це поважають, але розкрити себе він може тільки в улюбленій справі, якому віддає всю душу. І тоді така справа йде на лад, тому що робиться з натхненням та любов'ю. Ще Езоп вважав, що « справжній скарб для людей - уміння трудитися ». Людська краса найяскравіше розкривається в праці. Проходячи вулицями міста, напевно, кожен з нас хоча б інколи звертав увагу на те, як красиво людина працює. Часто в парках можна побачити художників, що малюють чий то портрет. Дивишся та дивуєшся таланту людини творця. Дійсно, людина красива у праці та прекрасне те, що вона створює. Ми іноді мимоволі звертаємо увагу на людину, яка з натхненням виконує, здавалося б, звичайну роботу. Придивіться, як працюють деякі каменярі. Швидко, злагоджено, рівно, цеглинка до цеглинки. На перший погляд може здатися, що нічого складного в такій роботі немає. Не робота, а гра. Але будь-яка справа вимагає навичок, умінь, які приходять з досвідом. І найголовніше - результат залежить від того, з яким настроєм ти виконуєш роботу. Адже і вдома, якщо тобі щось подобається, ти робиш з бажанням, задоволенням, а якщо не хочеться щось робити, все, як кажуть, з рук валиться. Ми живемо в прекрасному світі. Навколишній світ - це світ природи та світ, створений працею людини. Але найголовніша прикраса Землі - це людина. Розумна, добра, працьовита. І якщо всі люди будуть такими, тоді вони зможуть зберегти та зробити ще кращим нашу планету. Ми живемо для того, щоб залишити про себе пам'ять. Наша пам'ять - це наші добрі справи та вчинки, це наше духовне багатство. А духовне багатство особистості складається насамперед з поваги до праці, завдяки якому створено все прекрасне на Землі.
Не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. Одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «Чорне, – казав засновник буддизму Шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. Вчинок є початком будь-якого існування». Буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування Всесвіту із усіма ступенями та розрядами, а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. Будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не покидаючи». Не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі.
Звісно, віра у Бога – справа кожної окремої людини. Але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. Скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. По суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому.
Зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. Руйнуючи все навколо людство знищує само себе. Яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.
Людська краса найяскравіше розкривається в праці. Проходячи вулицями міста, напевно, кожен з нас хоча б інколи звертав увагу на те, як красиво людина працює. Часто в парках можна побачити художників, що малюють чий то портрет. Дивишся та дивуєшся таланту людини творця. Дійсно, людина красива у праці та прекрасне те, що вона створює. Ми іноді мимоволі звертаємо увагу на людину, яка з натхненням виконує, здавалося б, звичайну роботу. Придивіться, як працюють деякі каменярі. Швидко, злагоджено, рівно, цеглинка до цеглинки. На перший погляд може здатися, що нічого складного в такій роботі немає. Не робота, а гра. Але будь-яка справа вимагає навичок, умінь, які приходять з досвідом. І найголовніше - результат залежить від того, з яким настроєм ти виконуєш роботу. Адже і вдома, якщо тобі щось подобається, ти робиш з бажанням, задоволенням, а якщо не хочеться щось робити, все, як кажуть, з рук валиться.
Ми живемо в прекрасному світі. Навколишній світ - це світ природи та світ, створений працею людини. Але найголовніша прикраса Землі - це людина. Розумна, добра, працьовита. І якщо всі люди будуть такими, тоді вони зможуть зберегти та зробити ще кращим нашу планету. Ми живемо для того, щоб залишити про себе пам'ять. Наша пам'ять - це наші добрі справи та вчинки, це наше духовне багатство. А духовне багатство особистості складається насамперед з поваги до праці, завдяки якому створено все прекрасне на Землі.