Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.
Перечитуючи вірші видатної української поетеси Лесі Українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї, на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки.
Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.
Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.
Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.
- Ех, оце життя так життя! Тільки робота, робота, робота!! От якби можна було нічого не робити, ніде не працювати і жити гарно...
- Е ні, постривай! Як це - нічого не робити і гарно жити? Як то кажуть добрії люди :"Без праці жити - тільки небо коптити"!
Ти хоч розумієш, що сталося б з людиною, якби вона не працювала, а лежми лежала?
- Але так не хочеться. Хоч би один день відпочити та телевізор подивитися
- Ха, а якби не плідна праця людей, телевізора у тебе б не було, та й не мала б людина уявлення що це таке. Весь світ тримається на дужих плечах тих, хто повністю віддає себе своїй справі. Люди з фантастичною уявою та феноменальним розумом зробили цей світ. Без їхньої тяжкої роботи людина не мала б нічого, до чого вона так звикла. Тому працювати треба з задоволенням та користю для оточуючих. І тоді світ стане кращим.
Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.
Перечитуючи вірші видатної української поетеси Лесі Українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї, на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки.
Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.
Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.
Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.
Объяснение:
.
Відповідь:
- Ех, оце життя так життя! Тільки робота, робота, робота!! От якби можна було нічого не робити, ніде не працювати і жити гарно...
- Е ні, постривай! Як це - нічого не робити і гарно жити? Як то кажуть добрії люди :"Без праці жити - тільки небо коптити"!
Ти хоч розумієш, що сталося б з людиною, якби вона не працювала, а лежми лежала?
- Але так не хочеться. Хоч би один день відпочити та телевізор подивитися
- Ха, а якби не плідна праця людей, телевізора у тебе б не було, та й не мала б людина уявлення що це таке. Весь світ тримається на дужих плечах тих, хто повністю віддає себе своїй справі. Люди з фантастичною уявою та феноменальним розумом зробили цей світ. Без їхньої тяжкої роботи людина не мала б нічого, до чого вона так звикла. Тому працювати треба з задоволенням та користю для оточуючих. І тоді світ стане кращим.