Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився —і цю мить уже не повернеш. Идеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важливо намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змінити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили так і не вибачилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з батьками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. I це не обов'язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі високу оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. I так само iснують ситуації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не прийшов на до , посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю.
Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обрати професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходити повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.
Я вважаю, що людей, абсолютно позбавлених гідності, не існує. Якщо вони і є, наприклад, особливо небезпечні злочинці в тюрмах, то їх не можна вважати людьми. Скоріш, це звірі в людській подобі.
Гідність притаманна тому, що має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Така людина є справжнім патріотом своєї держави, вірним сином чи дочкою, гарним батьком або матір’ю, братом чи сестрою у власній родині. Саме на таких людях тримається світ. Завдяки їм правда перемагає брехню, а добро перемагає зло.
Отже, у моєму розумінні, гідність людини полягає у морально-етичних принципах, затверджених суспільством. Мова йде про щирість, доброзичливість, співчуття та благородство. Треба з дитячих років дотримуватися еталонів правильної поведінки в суспільстві, а також виховувати в собі відповідальність — за свої слова, дії та вчинки.
Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився —і цю мить уже не повернеш. Идеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важливо намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змінити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили так і не вибачилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з батьками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. I це не обов'язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі високу оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. I так само iснують ситуації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не прийшов на до , посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю.
Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обрати професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходити повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.
Я вважаю, що людей, абсолютно позбавлених гідності, не існує. Якщо вони і є, наприклад, особливо небезпечні злочинці в тюрмах, то їх не можна вважати людьми. Скоріш, це звірі в людській подобі.
Гідність притаманна тому, що має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Така людина є справжнім патріотом своєї держави, вірним сином чи дочкою, гарним батьком або матір’ю, братом чи сестрою у власній родині. Саме на таких людях тримається світ. Завдяки їм правда перемагає брехню, а добро перемагає зло.
Отже, у моєму розумінні, гідність людини полягає у морально-етичних принципах, затверджених суспільством. Мова йде про щирість, доброзичливість, співчуття та благородство. Треба з дитячих років дотримуватися еталонів правильної поведінки в суспільстві, а також виховувати в собі відповідальність — за свої слова, дії та вчинки.