Серед поданих речень знайдіть складні з підрядними допустовими. Поясніть їх стилістичні особливості. 1. І куди б не вертався мій шлях, У якій би не був далечіні, Серцем я у лугах і степах — На Вкраїні, на милій Вкраїні. 2. Рубінові ґрона обтяжують віти, Колише калину малиновий вітер. 3. Таку тебе запам'ятав, Таку тебе люблю і нині, Дарма, що зморшки час поклав І притуманив очі сині (З тв. М. Луківа). 4. У які б краї не водили мене нескінченні дороги — звідусіль вабив і кликав до себе ласкавий голос Росі — річки дитинства мого, милого й далекого (Г. Сіра). 5. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. 6. Хоч на споді лежатиму, та у вічі плюватиму (Народна творчість).
Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.
Кожна пора року має свої характерні особливості: колір, аромат, настрій. І якось виходить, що осінь завжди найяскравіша та найбільш насичена. Скільки різнокольорових барв її характеризує! Перші осінні дні завжди наповнені яскравими жовтогарячими сонячними променями, змішаними з прохолодним вітром та рідкісним дощем.
А після перших холодних днів завжди приходить довгоочікуване «бабине літо». Сонце світить дійсно по-літньому, зігріваючи все навколо. Діти прагнуть більше часу проводити на вулиці, ніби літо зглянулося і повернулося ще на кілька днів. В цей час повітря просочене теплом. Але до вечора завжди стає помітно холодніше. Серед ще соковитої зелені з’являються перші осінні прикраси — жовте та червоне листя. Ще трохи й воно дружно вляжеться на землю, покриваючи строкатим килимом доріжки та газони.
Бабине літо — це своєрідна межа між літнім і осіннім сезонами. Все ще навколо наповнене життям, але живе в очікуванні холодів, гріючись в останніх променях яскравого сонечка.
Потім пташки починають збиратися у великі зграї, готуватися до дальнього перельоту на південь. Кілька днів можна чути їхнє дружне щебетання на деревах, а потім все раптом стихне до наступної весни.
Отже, барви осені мають різні кольори — як теплі, так і холодні.