Серед поданих словосполучень знайдіть непоширені речення, які треба зробити поширеними. Речення мають бути ускладнені різними видами відокремлень.
Священний обов'язок. Рішуче діяти. Виявлена відповідальність. Птахи співають. Йти до перемоги. Плачуть струмки. Радіємо ми. Неповторність стилю. Традиційний підхід..ґ
Нравоучительное сочинение кн. Владимира Мономаха (1053—1125), отражало те христианские идеалы, на основании которых должна была жить великокняжеская семья:
1. "Не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам"- Куда бы вы ни держали путь по своим землям, не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам, чтобы не стали проклинать вас. -
Сдержанность и благородство были в центре славянской души того времени.
2."Напойте и накормите просящего"- Куда же пойдете и где остановитесь, напоите и накормите нищего, более же всего чтите гостя, откуда бы к вам ни пришел, простолюдин ли, или знатный, или посол; если не можете почтить его подарком, — то пищей и питьем: ибо они, проходя, прославят человека по всем землям, или добрым, или злым.. . -
Большую роль Мономах отводит гостеприимству и открытости:
3."Убогих не забывайте"- Важной чертой автор полагает – милосердность: «Всего же более убогих не забывайте, но насколько можете, по силам кормите и подавайте сироте»
Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.
Та ж у відповідь лише сміялася:
– Ви все своє життя із пелюшками та колисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!
Однак доля зле жартує з тими, хто сподівається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозулинець плямистий.
Чи доводилося вам гати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо називають зозулями (З кн. «Українська міфологія») (171 слово).