Якщо просто вийти на вулицю і пройтися, подивитися на перехожих, задивитися в їх вирази облич, навряд чи можна побачити якусь аж надто велику різницю між усіма цими людьми. всі вони ведуть себе спокійно, мирно, вкрай рідко можна зустріти когось, хто відразу вселяє небезпеку. але всі ці люди перебувають у звичайних обставинах, їм ніщо не загрожує, вони здійснюють звичайну прогулянку.у той же самий час, якщо подивитися на всіх цих людей в екстремальних ситуаціях, всі вони напевно здадуться дуже різними і багато в чому несхожими один на одного. на жаль, рідкісній людині вдається прожити своє життя розмірено і просто спокійно. найчастіше життя є дуже непередбачуваним і навряд чи варто прогнозувати і розраховувати його далеко наперед. саме з цієї причини в житті людини часто трапляються екстремальні ситуації, з якими люди розбираються зовсім по-різному. дуже шкода дивитися на людину, яка завжди здавався спокійною, а як тільки прийшла важка хвилина чи якась екстремальна ситуація моментально перетворилася на нервову, злу і таку, яка вселяє всім оточуючим неприязнь, а іноді навіть страх. відразу хочеться подалі піти від такої неврівноваженої людини, вже точно всією душею не хочеться ставати такою, якою є вона.що ж є людині залишатися нормальною і адекватною в екстремальних життєвих ситуаціях? як підготуватися до подібних ситуацій, враховуючи те, що вони завжди неминучі? основна проблема відповіді на це питання полягає в тому, що відповідь ця завжди дуже суб’єктивна. різним людям потрібні різні переконання й речі, щоб зберігати спокій і помірність, навіть коли буря обставин зненацька застає душу. але деякі правила і загальні рекомендації сформулювати таки можна. по-перше, потрібно ставитися до речей і подій спокійно і філософськи. звичайно, все, що можна вирішити, потрібно вирішити, але не варто гніватися через те, що людині непідвладне. з будь-якої ситуації є вихід, він може бути неприємним, але часто саме він і є оптимальним рішенням. крім того, варто сказати, що людині може стати в нагоді витримка. звичайно, вона властива не для всіх, але якщо вона все-таки є, необхідно використовувати її ресурс на повну. та й інші високі людські якості – чесність, прямота, справедливість, відкритість і дружелюбність – теж стануть дуже до речі. екстремальні ситуації неминучі, людині доведеться мати з ними справу завжди. водночас з них можна по-різному вийти – зберігши обличчя або страшно зганьбившись. все залежить від самої людини, але рецепти успіху тут у всіх індивідуальні. у будь-якому випадку дуже важливо залишатися спокійним, свідомим і зберігати повагу оточуючих.
Утворення Київської Русі було цілком закономірним явищем в історії слов’янських народів Європи. Слов’яни другої половини І тисячоліття перебували на приблизно однаковому рівні розвитку. В південних слов’ян починають утворюватися власні держави.Наприкінці VІІІ – на початку ІХ ст. утворилася Праукраїнська держава – Середньодніпровська Русь. Головну роль у житті нової держави відігравали племена полян – саме вони прибрали собі назву "русь”. Від імені "русів” пішла й назва нової держави, а столицею її став древній центр полян-русів Київ. Отже, була сформована держава Київська Русь.Розвиток Праукраїнської держави було перервано захопленням Києва варязьким конунгом Олегом у 882 році. Змінилася політична організація держави: замість конфедерації праукраїнських племен на чолі з князівською династією Києвичів утворилася держава імперського типу з князівською династією варягів Рюриковичів. Характерними для держави імперського типу стали підкорення й визиск інших племен і насильницьке розширення території.За визначальною роллю русів-українців і Києва у житті держави Київська Русь була давньою українською державою імперського типу, яка об’єднала племена й народи від Карпат і до Волги та від Прибалтики до Росі.У складі Київської Русі прискорилося формування етнічого ядра, до складу якого входили племена полян-русів, сіверян і древлян. У них ставало все більше спільного у мові, культурі, звичаях, побуті, заняттях. Кращі досягнення цих племен поступово поширювалися й серед інших, насамперед сусідніх, племен.У Київській державі створились умови для прискореного завершення формування української мови – головної ознаки народу. В своїй основі вона мала народну говірку полян-русів середньої Наддніпрянщини, яка активно впливала на говірки сусідніх племен і водночас вбирала в себе їх елементи.У ХІ ст. розмовна мова жителів Середньої Наддніпрянщини у своїй основі була разюче подібною до мови українців ХІХ ст.Поряд із народною існувала й писемна мова, абетку якої (кирилицю) створили видатні слов’янські просвітителі Кирило й Мефодій. Нею користувалися при виданні державних документів, у процесі спілкування знаті та духовенства. Саме про неї літописець Нестор писав, що в усіх слов’ян "мова була спільною – слов’янською”. Проте взаємовплив і зближення розмовної та писемної мови прискорювалися.У ХІІ ст. у літописах з’являється назва "Україна”, яка означає "край”, "земля”, "країна”. У Київській Русі завершилося формування українського народу за головними етнічними показниками. В цьому полягало одне з історичних значень Київської Русі в історії українського народу.Відбулися значні зрушення в сільському господарстві. Значно вдосконалилися землеробські знаряддя праці, покращився обробіток грунтів. Це стало основою для наступного розвитку землеробства в українських землях.Почали активно засновуватися й розвиватися міста. Міжнародного значення набула столиця держави Київ – найбільше й найрозвинутіше місто тогочасної Європи. Важливе значення мали Чернігів, Переяслав, Білгород, Вишгород. За розвитком міст, у яких проживало до 15% всього населення, Русь-Україна йшла врівень з іншими країнами Західної Європи.У Київській Русі були закладені основи для розвитку ремесел. Утворилися залізообробні центри, які задовольняли потреби у залізних знаряддях праці й побуту. З’явилися нові ремесла: виготовлення виробів зі скла, ювелірне ремесло, виробництво емалей.У рамках Київської Русі прискорився перехід від натурального господарства до товарного. Все більша кількість товарів призначалася на продаж. Активізувалася торгівля між людьми, між містом і селом, між окремими землями.Існування держави сприяло прискоренню зміни суспільної організації населення: на зміну родовому ладу прийшла сільська община, яка з того часу визначала життя селян протягом багатьох століть.Величезне значення мала Київська Русь у розвитку культури східних слов’ян. У ній було створено билинний епос про богатирів, які захищали Русь від ворогів. Зародився оригінальний жанр – літописання. З’явилася спільна для слов’янських народів писемність, що упродовж багатьох століть була однією з основ їх етнічної близькості. Від часу Київської Русі беруть свій початок школи, бібліотеки, література, камінне будівництво. Освіта й наука досягли такого високого рівня, що навчальні заклади стояли на порозі перетворення в університети. (За В.Борисенком; 570 сл.) · Пояснити лексичне значення слів конунг (варяг), етнічний (такий, що стосується народу).· Виписати слова-терміни, витлумачити їхнє значення (конфедерація (союз суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами), імперія (монархічна, здебільшого велика держава, очолювана імператором, що, як правило, має колоніальні володіння), династія (кілька монархів з одного роду, які змінюють одне одного за правом успадкування), родовий лад, сільська община).·
