Схеми до речення ДУЖЕ БУДУ ВДЯЧНА
1. Сонце сідало за високими тополями, що стояли на горі.

2. За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край.

3. Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на їх ледве держались шапки.

4. Насправді стриму час не має, хоч важко це нам зрозуміть.

5. Хоч не одного там калічили ті скали, ми далі йшли.

6. Я так люблю життя хотів би прожити його до останньої хвилини.

7. І всі ми вірили, що своїми руками розіб’ємо скалу, роздробимо граніт.

8. Та була у нього пісня і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світі стоголосою луною.

9. Де корабель наш пробіг, дорога там довга й широка біліє.

10. За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії.

11. Кайдани, шаленіючи, бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря.

12. Це від того, що ти мене любиш, стільки сонця тепер на землі

      У наших краях живуть мiськi ластiвки. Ззовнi вони вiдрiзняються вiд сiльських.
      У сiльськiй мiсцевостi ластiвки люблять гнiздитися у пiщаних кар'єрах, часто селяться бiля людей, прикрiплюючи гнiзда на стiнах будинкiв бiля самої cтелi.
      Ластiвка - комахоїдний птах. Тому вони самi харчуються i дитинчат вигодовують виключно лiтаючими комахами: мухами, комарами, метеликами. 
      На зиму ластiвки вiдлiтають у вирiй, адже комахи, якими вони харчуються, ховаються у шпаринки. Весною птахи знову повернуться назад i будуватимуть новi оселi, тому що старi гнiзда ластiвки зазвичай не займають.
      Ми з товаришами готуємося зустрiчати птахiв. Але ця зустрiч вiдрiзняється вiд зустрiчi шпакiв, яким ми будуємо шпакiвнi. Ця зустрiч емоцiйна.

 Был у Короля Глагола - страны Русский Язык - брат (тоже Глагол), и вот уже много лет о нём ни слуху ни духу. А жил он в маленькой деревушке на краю государства. У Глагола бедного была жена Наречие. Однажды родился у них сын – звали его Деепричастие.
      Но бедно жила крестьянская семья. И не было у них имущества, и жизнь их была тяжела. Был Деепричастие похож на маму – он никогда не изменялся, и был непослушным, что ему не говори он всегда оставался неизменным.
      Хотя отец научил всё-таки его быть совершенным и несовершенным. Это всё, чему он научился, потому что учится он не любил и учителей не слушался.
      Деепричастие очень любил делать лапти-суффиксы, и каждая пара на другую не похожа была. На все случаи жизни! К одним друзьям-глаголам он ходил в лаптях "–а" или "-я", к другим в "-в", "-вши" или "-ши".
      Когда он гуляет с друзьями, к ним прибегают запятые – сёстры-близняшки и идут рядом с Деепричастием. Лишь после того, как компания расходилась, запятые убегали домой, оставляя наше Деепричастие в полном одиночестве.
      Так и жил сын Глагола Бедного и Наречия – Деепричастие.