Синтаксичний розбір речення.
1.від козаччини до чорнобиля — усе українське життя стає епосом.
2. колись велика ріка конка сьогодні стала, річкою.
3.весна — художник дуже знаменитий.
4. митець — створіння примхливе й складне.

за лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на дев'ять розрядів.

особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття.

всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за .

зворотним називається займенник себе, який указує на того, хто виконує дію. він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.

присвійними називаються займенники, які вказують на належність предмета першій  (мій, наш),  другій  (твій, ваш),  третій  (його, її, їхній)  чи будь-якій (сет) особі. присвійні займенники (крім  його, її)  змінюються за , числами і відмінками, як прикметники. займенники  його, ії  незмінними.

займенник - повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? : багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (і. вихованець). мудрим ніхто не вродився, а навчився (народна творчість). була зима  -  найкраща, найулюбленіша моя пора року (л. смілянський).

за значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:

* узагальнено-предметні:   я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось  тощо;

* узагальнено-якісні:   мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякийтощо;

* узагальнено-кількісні:   скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.

узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число  (він  -  вони, я-  ми, ти  -  ви).  займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. у реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.

узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. вони змінюються за , числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. у реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше - роль інших членів речення.

узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. у реченні виконують роль підмета, означення, додатка.