боєць стояв ошелешений, забувши, що й сам він стікає кров'ю, не бралося, видно, йому голови, що серед усього цього хаосу нищення можна було тільки вмерти
Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла. В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм. Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
Було 2 брати. і кожен хотів мати поле пшениці. одного сонячного дня пішли брати до одного пана, якій мав 1 чарівне зернятко. пан сказав відгадайте мою загадку. що насвіті найсиачніше, а що наймеліше. пішли два брати додому думали , гадали і розвязали. прийшли до пана. перший брат каже насвіті на йсмачніче це пане ваші кабати, а наймеліше гроші. пан каже брехня , а ти 2 що скажеш наймеліше сон, а найсмачніше матінка природа, вона нас годує.пАн каже правда правда. тримай зерно посади його, водою полий і скажи рости зерно моє рости, пшеницю пренеси. так і зробив наймолочий брат. і було в нього велике поле пшеницв.і жили усі довго, і щасливо. а перший брат немав нічого, тільки жінку і дочку. от і казоцьті кінець, а хто слухав молодець!
В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.
Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм.
Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
йсмачніче це пане ваші кабати, а наймеліше гроші. пан каже брехня , а ти 2 що скажеш наймеліше сон, а найсмачніше матінка природа, вона нас годує.пАн каже правда правда. тримай зерно посади його, водою полий і скажи рости зерно моє рости, пшеницю пренеси. так і зробив наймолочий брат. і було в нього велике поле пшеницв.і жили усі довго, і щасливо. а перший брат немав нічого, тільки жінку і дочку. от і казоцьті кінець, а хто слухав молодець!