Привіт.Хоча ти зараз коло мене в кімнаті,читаєш книжку,я пишу тобі листа,ніби ти на відстані від мене.Насправді так...я не маю часу з тобою поговорити,а коли й маю,ти зайнята.Ти моя сестра,ялеми не дуже схожі. Пам*ятаєш,як ми сиділи в літку у саду,і уявляли себе принцесами,поки ці думки не розвіє мамин клик,який не можна було зрівняти з будь-яким іншим. ...ми були такі малі... .Пам*ятаєш,як ми грілись під теплим дощем,який грався з нами,поки його не злякає суворий вигляд бабусі,яка сварилась,бо переживала,щоб ми не захворіли,а коли ми хворіли,то хворіли одночасно,бо разом встрявали в проблеми.
дії → швидко рушив;
2 – міри й ступеня → сповна розплатився; тричі повторив; дотла знищено;
3 – місця → усе там само; стояв осторонь;
4 – часу → дотемна працював; отоді це й сталося;
5 – причини → тікав од дощу; хвастнув знічев'я;
6 – мети → вибіг подивитися; зсунув навмисне;
7 – умови → до обов'язково; скористаюся принагідно;
8 – допустовості → вірив усупереч сумнівам; а й ми прийдемо попри негоду
Ключ. З других букв перших слів складемо закінчення вислову Бориса Олійника: "Найвища мудрість – в простоті високій"