Синтаксичний розбір та схема речення.Тимко взявся за косу і вже хотів шаркнути нею по траві ,але потім озирнувся щоб поглянути ще раз, чи вже далеко відійшла Орися.

Столиця України являється епіцентром подій нашої країни ,тут зосереджені найбіль важливі установи,мешкають найвпливовіші та найвідоміші люди,саме в Києві найбільше можливостей для кар'єрного зросту .Саме це приваблює багатьох молодих людей,котрі шукають де себе можна реалізувати та самовдосконалити.
По-перше ,зазвичай саме вихідці із села досягають найбільшого успіху ,адже,на мою думку,їх завжди виховують трудолюбивими та впевненими в собі .Діти із провінції не є золотою молоддю або розбещеними благами цивілізації і вміють шанувати те ,що мають.Не можна не згадати про головного героя урбаністичного роману Валер'яна Підмогильного "Місто" Степана Радченка.Юнак,підкоривши столицю,починає сміло займатися само розвитком,знаходить достойну роботу та задоволений собою.
По-друге ,це не означає що корінне населення Києва неуспішні люди .На мою думку,дуже багато в долі людини вирішує виховання ,адже які риси характеру змалку розвинуть у дитині,з такими вона і буде жити все життя.Чудовим прикладом може бути мій дядько,який є трудоголіком та завжди викладається на всі сто.Це до йому стати успішним київським бізнесменом і він вкотре довів,що проводити вільний час за книгами замість посиденьок у забігайлівках точно не соромно .
Отже,з вище сказаного можемо зробити висновок ,що тільки риси характеру людини,її погляди на життя ,цінності та пріоритети які вона кладе перед собою впливають на її успішність .

Как часто вы слышите: «Что за молодежь пошла», «А вот в наше время…», «Сейчас дети не такие уже…»? Лично я практически каждый день сталкиваюсь с людьми, которые говорят такое. Лишь только недавно я начала задумываться над их словами. Сама, будучи всего лишь восемнадцатилетней девушкой, я поминаю интересы нынешнего поколения. В основном это интернет. В наше время без него никуда: общение, учеба и даже работа – это и многое другое, чем мы можем заминаться в интернете.
Но, глядя на тех, кто значительно младше меня, я поминаю, что положение ухудшается.
Ежедневно в своей школе я вижу пятиклассниц и пятиклассников, которые не отрываются от своих телефонов, планшетов и прочих гаджетов. Вместо того, чтобы бегать по коридорам школы, как мы делали в свое время, они общаются, играют, слушаю музыку.
Интересы детей поменялись коренным образом. И я думаю, что это довольно-таки печально. Ведь дети, должны оставаться детьми, играть, бегать, прыгать, веселиться, а не взрослеть раньше времени.
Печально наблюдать, как детство – веселая, радостная пора счастья и беззаботности, превращается во время «взрослых» детей, которых интересует только общение. Все они считают себя взрослыми, серьезными и с презрением смотрят на младшеклассников.
Я не понимаю, отчего это происходит. Почему дети перестают быть детьми? С одной стороны, конечно, научно-технический прогресс набирает силы, повсюду гаджеты, облегчающие жизнь человека. Но с другой стороны, дети перестают играть на улицах, вместо этого они заняты онлайн играми, перестают нормально общаться со сверстниками: живое общение заменил интернет.
Печально на все это смотреть, терять детские восхищенные взгляды от катания на горке и видеть, как дети увлечены интернетом и прочими средствами. Что будет дальше, пока неизвестно, но одно ясно точно — прежнее детство уже не вернуть!