Синтаксичний розбiр речень:
1. Утриматись не можу від спокуси до неба зір з надією звести
трикутником летять додому гуси немов солдатські стомлені листи
(П. Засенко). 2. Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив
ясний місяць заглянув у вікна а на долівці по стінах розмальовував
чудні якісь узори-виводи (Панас Мирний). 3. Відчинила двері вітер
як дмухне аж засвистів (Марко Вовчок). 4. Хай зрозуміє тут твоя
дитина до дідових і бабиних пісень подібна дуже мова солов'їна
(С. Пушик). 5. Приливали доріженьку вона все куриться розважали
рідну неньку вона все журиться (Нар. творчість). 6. Я чув легенду
Прометей добув вогонь для всіх людей (М. Упеник
Мистецтво... Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця.
Серед музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліриком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.
Глибоким ліризмом сповнена "Місячна соната" Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщують негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмарилося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніване море, справжня буря на морі... Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стогоном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки.
Археологи стверджують, що виник Київ ще за кілька тисяч років до нашої ери. Але оскільки поселення племен, що розташовувалися на території сучасного Києва, згодом прийшли в занепад, то початком історії Києва прийнято вважати кінець V ст. нашої ери, коли населення стало проживати тут постійно. Археологічні розкопки залишків стародавнього городища на Старокиївській горі підтверджують цей факт.
Із VI ст. Київ поступово набуває рис феодального міста. Завдяки вигідному географічному положенню, Київ приваблював князів, купців, ремісників, які перетворили його у великий торговельний і ремісничий центр Східної Європи. За часів правління новгородського князя Олега Київ став князівською столицею могутньої слов'янської держави ― Київської Русі.Найважливішою подією для Києва стало прийняття Руссю християнства. У цей час був побудований перший кам'яний християнський храм ― Десятинна церква. У XI ст. за наказом князя Ярослава Мудрого були зведені Софійський собор, Золоті ворота, заснований найдавніший слов'янський монастир ― Печерська лавра, відкрито першу в Київській Русі бібліотеку.
Після смерті князя Володимира Мономаха в XII ст. розпочався процес дроблення держави на безліч князівств. У 1240 р., скориставшись тимчасовим політичним ослабленням, онук Чингісхана ― Батий, зібравши незліченні орди монголо-татар, узяв місто приступом. Настав кризовий момент в історії Києва. Майже сто років монголо-татари безчинствували на українських землях.
Новий період в історії Києва починається в XV ст., коли місто увійшло до складу Великого Князівства Литовського. Після об'єднання Литви і Польщі в одну державу настав занепад славного міста через утиски його католицькою Польщею. Це призвело до визвольної боротьби українського народу проти Речі Посполитої під проводом Б. Хмельницького. У результаті Київ і вся Україна перейшла в підданство Російській імперії.
Объяснение:
я не знаю чи це правильно