Скільки рядів однорідних членів є у поданому реченні? У прозорому зимовому повітрі відчувається запах солом’яного диму, варених сухофруктів, пшеничної каші та печеного хліба і пирогів.

1

2

3
4
​

1. Книжки(__) пояснюють(===) людям, як зробити(===) життя кращим, як зробити(== людей чеснішими, добрішими обставинне дії 2. Книжки(__) найкращі друзі(==), до яких можна(===) звертатись(==) у складні хвилини життя, тому що вони(__) ніколи не зрадять(===). означальне,обставинне причини 3. По-справжньому веде(===) за собою та книжка(__), з якої читач(___) робить(===) висновки сам, тому що тільки така книжка(__) на нього впливає(===). означальне,обставинне причини 4. За тим, про що і як розмовляє(===) людина(__), можна(==) ви- значити(===), які книжки вона(__ прочитала(===). означальне,з'ясувальне 5. Вчасно прочитана книжка(___) чудовий здобуток(===), бо вона(___) здатна(==) змінити(===) життя, як не змінить(===) його кращий друг(___) або наставник(__). обставинне причини дії

1)[],як(...),як(...)

5)[],бо(...),як(...)

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. 
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". 
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. 
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. 
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. 
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.