О, лінощі! Це велика сила, здатна оповити, наче павутиною, своїми звабливими ніжними обіймами. Не наважуся голосно заявити, що я їх перемагаю, у нас радше пакт про ненапад. П'ять днів на тиждень, від понеділка до п'ятниці, ми живем у паралельних вимірах. Якби в цей час лінощам і заманулося завітати в гості, у своєму шаленому робочому ритмі я б їх однаково не помітила. Не знаю, чим там займаються мої ліньки, а я прокидаюся о шостій, повторюю уроки, біжу до школи, потім до дванадцятої ночі ламаю мізки над завданнями. Які ж тут рандеву можуть бути, навіть з милими волохатими баглаями? А от у суботу й неділю ми з ними живемо в любові: до дев'ятої ніжимося в ліжку, повільно п'ємо ароматну каву, насолоджуючись картинами неба, загортаємося в теплий плед і читаємо під музику.
ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.
Але найбільше буква П любила подорожувати.
Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.
То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.
І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.
Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.
Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.
— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.
- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.
І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.
А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.
Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.
— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!
О, лінощі! Це велика сила, здатна оповити, наче павутиною, своїми звабливими ніжними обіймами. Не наважуся голосно заявити, що я їх перемагаю, у нас радше пакт про ненапад. П'ять днів на тиждень, від понеділка до п'ятниці, ми живем у паралельних вимірах. Якби в цей час лінощам і заманулося завітати в гості, у своєму шаленому робочому ритмі я б їх однаково не помітила. Не знаю, чим там займаються мої ліньки, а я прокидаюся о шостій, повторюю уроки, біжу до школи, потім до дванадцятої ночі ламаю мізки над завданнями. Які ж тут рандеву можуть бути, навіть з милими волохатими баглаями? А от у суботу й неділю ми з ними живемо в любові: до дев'ятої ніжимося в ліжку, повільно п'ємо ароматну каву, насолоджуючись картинами неба, загортаємося в теплий плед і читаємо під музику.
Объяснение:
ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.
Але найбільше буква П любила подорожувати.
Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.
То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.
І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.
Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.
Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.
— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.
- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.
І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.
А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.
Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.
— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!