Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
- Скажіть, будь ласка, якою мовою Ви зазвичай спілкуєтеся?
- Своєю рідною - українською.
- А Вам відомо, яких утисків зазнавала наша мова протягом багатьох століть?
- Так, звичайно, я дещо знаю про це. Взагалі дивно, що українська мова досі існує, адже наша країна перебувала під владою іноземних держав, які всіляко пригнічували як наш народ, так і нашу мову.
- Отже, Ви згодні з тим, що мова - не тільки засіб комунікації, але й б духовної самоідентифікації?
- Ви маєте рацію. Адже передусім через мову людина виявляє свою індивідуальність, духовність, культуру, ставлення до свого народу, до інших осіб і до світу...
- Я, як і Ви, вважаю, що відродження, розвиток і поширення української мови є визначальним чинником і головною ознакою ідентичности української нації та засобом самовираження кожного українця.
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
- Скажіть, будь ласка, якою мовою Ви зазвичай спілкуєтеся?
- Своєю рідною - українською.
- А Вам відомо, яких утисків зазнавала наша мова протягом багатьох століть?
- Так, звичайно, я дещо знаю про це. Взагалі дивно, що українська мова досі існує, адже наша країна перебувала під владою іноземних держав, які всіляко пригнічували як наш народ, так і нашу мову.
- Отже, Ви згодні з тим, що мова - не тільки засіб комунікації, але й б духовної самоідентифікації?
- Ви маєте рацію. Адже передусім через мову людина виявляє свою індивідуальність, духовність, культуру, ставлення до свого народу, до інших осіб і до світу...
- Я, як і Ви, вважаю, що відродження, розвиток і поширення української мови є визначальним чинником і головною ознакою ідентичности української нації та засобом самовираження кожного українця.
- Отже, ми з Вами однодумці. Дякую Вам!
- Навзаєм!