Аскольдова могила. Аскольдова могила – місце поховання Київського князя Аскольда, вбитого зі своїм братом Диром в 882 роді за наказом князя Олега, котрий прибув з Новгорода. Аскольд і Дир вважаються нащадками князя Кия, засновника Києва, хоча окремі дослідники це заперечують.
До поховання Аскольда це місце називалось Угорським урочищем. Згодом над могилою Аскольда було збудовано дерев'яну церкву Святого Миколая, бо таке ім'я, охрестившись, прийняв Аскольд. Церкву добудовували і перебудовували, входила юна до складу Микільсько-Пустинного монастиря. Навколо церкви оформився цвинтар, де хоронили відомих людей - державних і громадських діячів, вчених і митців. Заключним було поховання в січні 1918 року: цих останніх почестей удостоїлись київські студент і гімназисти; котрі полягли в бою під Кругами, намагаючись спинити більшовицьку навалу.
Ще у 1810 році на Аскольдовій могилі замість дерев'яної було збудовано круглу муровану церкву, яка простояла до 30-х років двадцятого століття, поки комуністичні власті Києва не перетворили її в парковий павільйон, водночас вони знищили цвинтар...
Объяснение:
Аскольдова могила. Аскольдова могила – місце поховання Київського князя Аскольда, вбитого зі своїм братом Диром в 882 роді за наказом князя Олега, котрий прибув з Новгорода. Аскольд і Дир вважаються нащадками князя Кия, засновника Києва, хоча окремі дослідники це заперечують.
До поховання Аскольда це місце називалось Угорським урочищем. Згодом над могилою Аскольда було збудовано дерев'яну церкву Святого Миколая, бо таке ім'я, охрестившись, прийняв Аскольд. Церкву добудовували і перебудовували, входила юна до складу Микільсько-Пустинного монастиря. Навколо церкви оформився цвинтар, де хоронили відомих людей - державних і громадських діячів, вчених і митців. Заключним було поховання в січні 1918 року: цих останніх почестей удостоїлись київські студент і гімназисти; котрі полягли в бою під Кругами, намагаючись спинити більшовицьку навалу.
Ще у 1810 році на Аскольдовій могилі замість дерев'яної було збудовано круглу муровану церкву, яка простояла до 30-х років двадцятого століття, поки комуністичні власті Києва не перетворили її в парковий павільйон, водночас вони знищили цвинтар...
- Марусю, чи сподобався тобі фільм "Тіні забутих предків"?
- Так, Галю, дуже сподобався. Проте він мені видався якимось моторошним.
- Чого?
- Тони фільму досить темні, а музика надає таємничості.
- Мабуть, ти права.
- А тобі як?
- Я вражена гуцульським колоритом. Як вдало підібрані одяг акторів, музика, краєвиди. Мені здається, що режисер довгу трудився над цим шедевром.
- Звичайно, якщо враховувати можливості кінематографу у минулому.
- А яка історія! Це ж наші українські Ромео та Джульєтта.
- Як влучну ти зауважила. Обов'язкову пораджу передивитися цей фільм батькам.
- І я. Дякую за розмову. Я маю йти.
- Бувай!