Тире ставиться при відсутності зв’язки, якщо: 1) Присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку і стоїть після підмета (Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна (М. Хвильовий)). 2) Один із головних членів виражений іменником у називному відмінку, а другий — неозначеною формою дієслова (Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна (М. Рильський)). 3) Підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова, навіть коли перед присудком стоїть частка не (Життя прожить — не поле перейти (Нар. тв.)).
Тире також ставиться, якщо перед присудком, вираженим іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, стоять слова то, це, це значить, ось (Поезія — це завжди неповторність (Л. Костенко)).
Тире не ставиться, якщо: 1) Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником (Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький)). 2) До складу присудка входять слова як, ніби, мов, неначе (На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра)). 3) Перед присудком стоїть частка не, крім випадків, коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова (Пор.: Кров людська не водиця, проливати не годиться (Нар. тв.) — Любити — не знати спокою). 4) Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього (Хліб усьому голова (Нар. тв.)). 5) Присудок виражений прикметником або присвійним займенником (З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода)).
Тире може ставитися, якщо хочуть виділити присудок, підкреслити його смислове навантаження в реченні; у такому випадку він виділяється й інтонацією (Це — моя мати).
Дуже часто підлітки і молодь, поки живуть з батьками, навіть не задумуються над тим звідки беруться гроші. Звичайно в теорії вони знають, що їхні батьки отримують зарплатню за роботу, але це просто деякі абстрактні уявлення. До кінця не розуміючи всього механізму отримування грошей молоді люди часто просять у батьків більше, ніж вони їм можуть (хочуть) дати. Батьки ж у свою чергу часто сердяться на дітей, які чомусь не розуміють як іноді важко буває заробити гроші. На основі таких непорозумінь виникають конфлікти, які іноді тягнуться роками, аж поки юнаки й дівчата не знаходять власну роботу і не починають розуміти як це насправді заробляти гроші. Окрім механізму “заробляння” грошей, батьки часто намагаються навчити своїх дітей заощаджувати зароблене. І тут знову виникають конфлікти. Чому? Тут варто розібратись.
Що означає “заощаджувати гроші”? Купувати щось якнайдешевше? Силкуватись знайти щось недороге, але й корисне? Відкладати гроші на певні свої бажання? Класти гроші в банк під відсотки? Відповідь на ці питання – так. Але лише в деякій мірі. По-перше, не варто переплачувати за те, що можна купити дешевше. Наприклад, часто можна побачити таку ситуацію: в одному магазині джинси коштують на декілька сотень гривень дешевше, ніж в іншому. Чому так? Може там неякісний товар? Може це залежить від популярності магазину? І те, й інше. В такій ситуації варто просто порівняти джинси в обох магазинах. Якщо дешевші джинси нічим не гірші за якістю, ніж дорожчі, тоді навіщо переплачувати? Якщо джинси в дорожчому магазині дорожчі тільки через те, що цей магазин дуже популярний в місті, а дешевші джинси в магазині, який лише відкрився, то навіщо переплачувати? Отже, обираємо дешевші джинси, а на заощаджені гроші можемо купити собі новий ремінець до джинсів. По-друге, справді потрібно відкладати деяку суму з зароблених грошей. Це може бути 5, 10 чи 15 відсотків з зарплатні, яку банк відраховуватиме на окремий рахунок, або ж 100-200 гривень, які ви відкладатиме в баночку з-під варення. Відкладаючи щоразу невелику суму, через деякий час ви отримаєте хороший бонус, який зможете витратити на відпустку чи купівлю нового телефону. Головне, потрібно знати міру у кількості грошей, які потрібно відкласти. Якщо це досить велика сума, яка б’є по кишені, то згодом ви не витримаєте і покинете це заощадження. Якщо ж сума буде помірною, то ви швидко до цього звикнете і матимите згодом хороші заощадження. Отже, підведемо підсумки. Чи варто заощаджувати? Однозначно – так! Чи варто вчитись заощаджувати? Ще раз – так! Потрібно робити це правильно: батьки повинні показати дітям всю дію цього механізму на прикладі, пояснити як і для чого це робити. І тоді будуть щасливі і діти, і батьки, і хороший запас заощаджень буде в кишені.
Тире ставиться при відсутності зв’язки, якщо: 1) Присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку і стоїть після підмета (Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна (М. Хвильовий)). 2) Один із головних членів виражений іменником у називному відмінку, а другий — неозначеною формою дієслова (Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна (М. Рильський)). 3) Підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова, навіть коли перед присудком стоїть частка не (Життя прожить — не поле перейти (Нар. тв.)).
Тире також ставиться, якщо перед присудком, вираженим іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, стоять слова то, це, це значить, ось (Поезія — це завжди неповторність (Л. Костенко)).
Тире не ставиться, якщо: 1) Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником (Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький)). 2) До складу присудка входять слова як, ніби, мов, неначе (На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра)). 3) Перед присудком стоїть частка не, крім випадків, коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова (Пор.: Кров людська не водиця, проливати не годиться (Нар. тв.) — Любити — не знати спокою). 4) Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього (Хліб усьому голова (Нар. тв.)). 5) Присудок виражений прикметником або присвійним займенником (З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода)).
Тире може ставитися, якщо хочуть виділити присудок, підкреслити його смислове навантаження в реченні; у такому випадку він виділяється й інтонацією (Це — моя мати).
Объяснение:
Дуже часто підлітки і молодь, поки живуть з батьками, навіть не задумуються над тим звідки беруться гроші. Звичайно в теорії вони знають, що їхні батьки отримують зарплатню за роботу, але це просто деякі абстрактні уявлення. До кінця не розуміючи всього механізму отримування грошей молоді люди часто просять у батьків більше, ніж вони їм можуть (хочуть) дати. Батьки ж у свою чергу часто сердяться на дітей, які чомусь не розуміють як іноді важко буває заробити гроші. На основі таких непорозумінь виникають конфлікти, які іноді тягнуться роками, аж поки юнаки й дівчата не знаходять власну роботу і не починають розуміти як це насправді заробляти гроші. Окрім механізму “заробляння” грошей, батьки часто намагаються навчити своїх дітей заощаджувати зароблене. І тут знову виникають конфлікти. Чому? Тут варто розібратись.
Що означає “заощаджувати гроші”? Купувати щось якнайдешевше? Силкуватись знайти щось недороге, але й корисне? Відкладати гроші на певні свої бажання? Класти гроші в банк під відсотки? Відповідь на ці питання – так. Але лише в деякій мірі. По-перше, не варто переплачувати за те, що можна купити дешевше. Наприклад, часто можна побачити таку ситуацію: в одному магазині джинси коштують на декілька сотень гривень дешевше, ніж в іншому. Чому так? Може там неякісний товар? Може це залежить від популярності магазину? І те, й інше. В такій ситуації варто просто порівняти джинси в обох магазинах. Якщо дешевші джинси нічим не гірші за якістю, ніж дорожчі, тоді навіщо переплачувати? Якщо джинси в дорожчому магазині дорожчі тільки через те, що цей магазин дуже популярний в місті, а дешевші джинси в магазині, який лише відкрився, то навіщо переплачувати? Отже, обираємо дешевші джинси, а на заощаджені гроші можемо купити собі новий ремінець до джинсів. По-друге, справді потрібно відкладати деяку суму з зароблених грошей. Це може бути 5, 10 чи 15 відсотків з зарплатні, яку банк відраховуватиме на окремий рахунок, або ж 100-200 гривень, які ви відкладатиме в баночку з-під варення. Відкладаючи щоразу невелику суму, через деякий час ви отримаєте хороший бонус, який зможете витратити на відпустку чи купівлю нового телефону. Головне, потрібно знати міру у кількості грошей, які потрібно відкласти. Якщо це досить велика сума, яка б’є по кишені, то згодом ви не витримаєте і покинете це заощадження. Якщо ж сума буде помірною, то ви швидко до цього звикнете і матимите згодом хороші заощадження. Отже, підведемо підсумки. Чи варто заощаджувати? Однозначно – так! Чи варто вчитись заощаджувати? Ще раз – так! Потрібно робити це правильно: батьки повинні показати дітям всю дію цього механізму на прикладі, пояснити як і для чого це робити. І тоді будуть щасливі і діти, і батьки, і хороший запас заощаджень буде в кишені.