ОПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опови́ти. Коло порога на кілочках висів цілий ряд смушевих чорних та сивих шапок, оповитих червоними.. поясами (Н.-Лев., II, 1956, 44); В сусідній кімнаті стояли урни, оповиті гарячим кумачем (Донч., V, 1957, 418); Там, з боку вокзалу, висока каплиця…, густо з боків оповита виноградовим хмелем (Мирний, III, 1954, 261); Ще замолоду він наткнувся на сю місцину, — високу гору, покриту лісом і трохи не з трьох сторін оповиту чистою.. водою вередливого Псла (Мирний, IV, 1955, 157); Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів у далечині (Н.-Лев., III, 1956, 7); Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Кач., Вибр., 1953, 209); Степ, оповитий нічною прохолодою, ще спав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); Так незламний в біді спочивав Одіссей богосвітлий, Сном оповитий глибоким (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 113).
Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля.
Король серпневого поля — соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір'ї.
Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під пелюстки, то побачиш чорні клітинки. Саме ці маленькі клітинки і приносять стільки користі людині.
Соняшники піднялися над землею, своїм ласкавим полум'ям наче зігрівають, окрилюють, підносять тебе.
Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля.
Король серпневого поля — соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір'ї.
Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під пелюстки, то побачиш чорні клітинки. Саме ці маленькі клітинки і приносять стільки користі людині.
Соняшники піднялися над землею, своїм ласкавим полум'ям наче зігрівають, окрилюють, підносять тебе.