На мою думку, існує лише два способи, як відповісти людині, яка зробила боляче. Перший спосіб – зробити у відповідь те, що образило. Другий спосіб – з’ясувати чому саме так з тобою вчинили та не завдавати болю, а просто пробачити. Особисто я використовую другий спосіб, роблячи висновки та вибачаючи.
По-перше, завжди потрібно пам’ятати про правило бумеранга. Я вірю в те, що кожна людина буде відповідати за власні вчинки. Не треба витрачати свій час та нерви, щоб заподіяти шкоду. Варто не опускатися до такого низького рівня тої людини, яка несправедливо тебе образила.
Хочу навести приклад з української літератури – драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір розказує про кохання Мавки та Лукаша, про те, як добре кохати та бути коханим. Але настає момент, коли хлопець має одружитися з простою селянкою Килиною, і це дуже засмучує обох. Проте згодом Лукашові вже не до вподоби Мавка, і він сватає Килину. Лісова дівчина не збирається причиняти біль ні колишньому хлопцеві, ні його майбутній дружині. Вона радіє, що Лукаш знайшов своє щастя, що йому добре з Килиною. Мавка вчинила як дуже розумна людина, яка розуміє, що нічого доброго не вийде, коли вона завдасть болю.
По-друге, ми всі знаємо ще з дитинства, з дитячих казок, що добро завжди перемагає зло. Так і в житті. Відповідаючи людині злом, ми будемо його отримувати у відповідь. Але, щоб такого не сталось, потрібно навчитись пробачати людям, не тримати на них образу, злість та ненависть. Можливо, у майбутньому лише ця людина тобі допоможе в знак вдячності за те, що колись ти не відповіла їй тим самим, а просто вибачила.Яскравим прикладом на підтвердження моєї думки може бути історія Мати Терези. Вона не раз чула та читала у свою сторону негативні речі, але ніколи не зупинялась на своєму шляху та допомагала бідним людям. Мати Тереза ніколи не завдавала болю, не відповідала злом іншим. Ця жінка завжди підтримувала та приносила добро у світ, в якому і так мало добрих і чесних людей.
Отже, не потрібно відповідати так само, як та людина, що заподіяла тобі біль. Слід пробачати її та не забувати про добро. Адже лише добро перемагає зло.
Час від часу життя людства змінюється, в різні епохи розвитку суспільства для тих чи інших суспільних відносин були властиві різні особливості. Це стосується і характерів людей, зокрема, їх ставлення до виховання та вихованості. Проблему вихованості не варто зводити до ввічливості і володіння хорошими манерами, адже вона набагато складніша.
Для розуміння проблеми вихованості необхідно, по-перше, визначити коло осіб, які впливають на дитину і тим самим виховують її. Як і раніше, першочергову роль відіграють батьки. Саме вони можуть замість дитини вирішувати, чим вона буде займатися і як їй проводити свій час. Наприклад, у них є можливість записати дитину в секцію і наполягти на відвідуванні її. Також вони можуть не робити цього, але таким чином дитину виховуватиме хтось інший – ними можуть стати якісь авторитетні друзі з подвір’я або навіть телебачення та Інтернет. Ставлення батьків до виховання теж може бути різним – вони можуть прищеплювати дитині якісь принципи чи дозволити їй розвиватися самостійно. У другу чергу дитину можуть виховувати школа і вчителі. Але це може статися лише за умови достатнього високого авторитету вчителя в очах учня.
Що можна сказати про сучасність і важливість виховання сьогодні? Мені видається, що сьогодні все більша кількість батьків використовують демократичний б виховання і не обтяжують дитину безліччю правил і принципів. Нерідко через цю ситуацію на перше місце в плані виховання для дитини виходять сучасні засоби масової інформації, Інтернет та друзі. Але чому можна навчитися з цих джерел? Цілком зрозуміло, що всі вони стверджують переважно про споживчі цінності і виховують не ту людину, яка шанобливо ставиться до оточуючих і намагається врахувати чужий інтерес, а зухвалу і впевнену в собі людину, яка абсолютно не замислюється про інтереси інших. Складно сказати, гарне таке виховання або погане. Якщо поглянути на реальність сьогоднішніх днів, можна констатувати, що найбільших успіхів дійсно добиваються люди, які сильніше бажають його досягти і не дуже сильно замислюються про загальні людські цінності. Не можна назвати цих людей невихованими або неввічливими, вони просто виховані таким чином, щоб досягати успіху.
По-перше, завжди потрібно пам’ятати про правило бумеранга. Я вірю в те, що кожна людина буде відповідати за власні вчинки. Не треба витрачати свій час та нерви, щоб заподіяти шкоду. Варто не опускатися до такого низького рівня тої людини, яка несправедливо тебе образила.
Хочу навести приклад з української літератури – драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір розказує про кохання Мавки та Лукаша, про те, як добре кохати та бути коханим. Але настає момент, коли хлопець має одружитися з простою селянкою Килиною, і це дуже засмучує обох. Проте згодом Лукашові вже не до вподоби Мавка, і він сватає Килину. Лісова дівчина не збирається причиняти біль ні колишньому хлопцеві, ні його майбутній дружині. Вона радіє, що Лукаш знайшов своє щастя, що йому добре з Килиною. Мавка вчинила як дуже розумна людина, яка розуміє, що нічого доброго не вийде, коли вона завдасть болю.
По-друге, ми всі знаємо ще з дитинства, з дитячих казок, що добро завжди перемагає зло. Так і в житті. Відповідаючи людині злом, ми будемо його отримувати у відповідь. Але, щоб такого не сталось, потрібно навчитись пробачати людям, не тримати на них образу, злість та ненависть. Можливо, у майбутньому лише ця людина тобі допоможе в знак вдячності за те, що колись ти не відповіла їй тим самим, а просто вибачила.Яскравим прикладом на підтвердження моєї думки може бути історія Мати Терези. Вона не раз чула та читала у свою сторону негативні речі, але ніколи не зупинялась на своєму шляху та допомагала бідним людям. Мати Тереза ніколи не завдавала болю, не відповідала злом іншим. Ця жінка завжди підтримувала та приносила добро у світ, в якому і так мало добрих і чесних людей.
Отже, не потрібно відповідати так само, як та людина, що заподіяла тобі біль. Слід пробачати її та не забувати про добро. Адже лише добро перемагає зло.
Час від часу життя людства змінюється, в різні епохи розвитку суспільства для тих чи інших суспільних відносин були властиві різні особливості. Це стосується і характерів людей, зокрема, їх ставлення до виховання та вихованості. Проблему вихованості не варто зводити до ввічливості і володіння хорошими манерами, адже вона набагато складніша.
Для розуміння проблеми вихованості необхідно, по-перше, визначити коло осіб, які впливають на дитину і тим самим виховують її. Як і раніше, першочергову роль відіграють батьки. Саме вони можуть замість дитини вирішувати, чим вона буде займатися і як їй проводити свій час. Наприклад, у них є можливість записати дитину в секцію і наполягти на відвідуванні її. Також вони можуть не робити цього, але таким чином дитину виховуватиме хтось інший – ними можуть стати якісь авторитетні друзі з подвір’я або навіть телебачення та Інтернет. Ставлення батьків до виховання теж може бути різним – вони можуть прищеплювати дитині якісь принципи чи дозволити їй розвиватися самостійно. У другу чергу дитину можуть виховувати школа і вчителі. Але це може статися лише за умови достатнього високого авторитету вчителя в очах учня.
Що можна сказати про сучасність і важливість виховання сьогодні? Мені видається, що сьогодні все більша кількість батьків використовують демократичний б виховання і не обтяжують дитину безліччю правил і принципів. Нерідко через цю ситуацію на перше місце в плані виховання для дитини виходять сучасні засоби масової інформації, Інтернет та друзі. Але чому можна навчитися з цих джерел? Цілком зрозуміло, що всі вони стверджують переважно про споживчі цінності і виховують не ту людину, яка шанобливо ставиться до оточуючих і намагається врахувати чужий інтерес, а зухвалу і впевнену в собі людину, яка абсолютно не замислюється про інтереси інших. Складно сказати, гарне таке виховання або погане. Якщо поглянути на реальність сьогоднішніх днів, можна констатувати, що найбільших успіхів дійсно добиваються люди, які сильніше бажають його досягти і не дуже сильно замислюються про загальні людські цінності. Не можна назвати цих людей невихованими або неввічливими, вони просто виховані таким чином, щоб досягати успіху.