Часом ми недооцінюємо значення фотографій, що зберігаються в нашому будинку, забуваючи, що вони - пам'ять про минуле, розповідь про день сьогоднішній. адже фотографії фіксують різноманітні події, особи, пейзажі, тобто по-своєму пишуть літопис нашої епохи, створюють сімейну хроніку. раніше сімейна фотографія була ритуалом, що об'єднувала родичів, була приводом зустрітися з тими членами сім'ї, з якими в повсякденному житті майже втрачено зв'язок. процес знімання перетворювався на свято. якщо дитина росте в будинку, де розвішені знімки бабусь і дідусів, в будинку, де перегляд сімейного альбому - добра традиція, він з самого раннього віку відчуває себе частиною чогось більшого, ніж він сам. отже, дитина повинна знати, ким були його предки, звідки відбулася його прізвище, розуміти, що його життя - не чистий аркуш, але нова сторінка в товстій літописній книзі цілого роду. як би нам не були дорогі сімейні альбоми, потрібно визнати: сьогодні технічний прогрес максимально знецінив фотографію. здавалося б, навіщо потрібні сімейні фотографії, якщо найвдаліші кадри можна викладати в віртуальні альбоми в соцмережах. дуже зручно, бо мобільний телефон завжди поруч. деякі люди не випускають телефон з рук, сприймають усе навколо виключно крізь об’єктив фотокамери. вони вже не приховують, що ритуал не має особливого сенсу, однак вони вже звикли щодня його виконувати. багато людей, щоб зробити селфі, до бездумних вчинків: підіймаються вагони потягів, на дахи висотних будинків. але, на жаль, загалом такі вчинки закінчуються трагічно. я вважаю, гра в селфі може перетворитися на гру між життям і смертю, в якій поєднується страх і задоволення. на мій погляд, селфі все ж таки не зможуть замінити родинні фотографії. родинне фото – це історія минулих поколінь, один з найефективніших інструментів підтримки та зміцнення сім'ї.
как то так подготовь попкорм приятного можна написать в инсту: @yegor228lol
- Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який,
попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу
- Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто
- За 10 років до того
батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині
передмістя Чернівців)
- доля завела родину до Німеччини
- там він натрапивши на польову міну, втратив обидві руки
- 1950 року юнак з батьками повернувся до Канади
- хист до малярства
- закінчив Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта)
- доводилося затискувати пензель зубами чи між пальцями ноги
- він виконував дивовижні малярські та графічні роботи
- Працюючи по 16–18 годин на
добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт
- Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки книг
- Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнання, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,
Великобританії, Італії, Японії
- Художник мав престижні нагороди
- був членом Української спілки образотворчих митців
США й Канади, а також Міжнародної Асоціації
митців, що малюють вустами і пальцями ніг
- 1991 року він був обраний професором Львівської
академії мистецтв
- 1995 року Микола Бідняк
став лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка
- Кілька робіт митець передав Національному музею у Львові для постійно діючої
експозиції
- Як член світової Асоціації митців-інвалідів
Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів
України