Двi однаковi лiтери на письмi можуть позначати подовжений м’який приголосний або збiг однакових приголосних.
Збiг однакових приголосних виникає:
За збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем): префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти кореня та суфiкса: сонний префiкса та префiкса: возз’єднання суфiкса та суфiкса: письменник основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на -с i постфiкса -ся: пасся, трясся частин складноскорочених слiв: спорттовари, вiйськкомат У наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний. Виняток: шалений, священик. У словах Ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних. ЗНО Щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос. Наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений.
Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших). Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:
В iменниках середнього роду: знаряддя, знання. Але в назвах малих iстот подовження немає. Наприклад: гусеня, каченя, теля. В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю: сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю. У прислiвниках перед я, ю: зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню. У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя. У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка:
Наскільки б щільний графік навчання не мала людина, вільний час знайдеться завжди. Для когось це чотири години на день, а для когось лише півгодини. Проте навіть за цей коротенький проміжок часу можна встигнути зробити чимало корисних речей. Головне, щоб улюблене заняття приносило не лише користь, а й радісні та приємні емоції. Кожна людина має те, чим любить займатися. Для дівчаток це може бути вишивання, плетіння з бісеру, майстрування ляльок. Для хлопців – моделювання, комп’ютерні ігри, футбол тощо. Наш сучасний світ сповнений разноматними секціями та гуртками. Усі можуть знайти собі хоббі до душі, будь то співи, танці, малювання або йога. Якщо людина ще не знайшла себе, можна просто спробувати щось нове: вивчити мову, навчитись готовувати нові страви, майструвати корисні речі або навіть шити для себе одяг. Головне – це бажання та стриманість, адже не факт, що добре вийде з першого разу. Отже, не слід відчувати страх перед новими починаннями, бо відпочивати необхідно з душею!
Збiг однакових приголосних виникає:
За збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем):
префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти
кореня та суфiкса: сонний
префiкса та префiкса: возз’єднання
суфiкса та суфiкса: письменник
основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на -с i постфiкса -ся: пасся, трясся
частин складноскорочених слiв: спорттовари, вiйськкомат
У наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний.
Виняток: шалений, священик.
У словах Ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних.
ЗНО
Щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос.
Наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений.
Подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших).
Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними:
В iменниках середнього роду: знаряддя, знання.
Але в назвах малих iстот подовження немає.
Наприклад: гусеня, каченя, теля.
В орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду III вiдмiни перед -ю:
сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю.
У прислiвниках перед я, ю:
зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню.
У словах Iлля, рiлля, стаття, суддя.
У дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо.
Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка:
гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий
рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я
ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий
ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я
ПеревіритиПоясненняПоказати правильну відповідь.Конспект даю тобі.
Кожна людина має те, чим любить займатися. Для дівчаток це може бути вишивання, плетіння з бісеру, майстрування ляльок. Для хлопців – моделювання, комп’ютерні ігри, футбол тощо. Наш сучасний світ сповнений разноматними секціями та гуртками. Усі можуть знайти собі хоббі до душі, будь то співи, танці, малювання або йога.
Якщо людина ще не знайшла себе, можна просто спробувати щось нове: вивчити мову, навчитись готовувати нові страви, майструвати корисні речі або навіть шити для себе одяг. Головне – це бажання та стриманість, адже не факт, що добре вийде з першого разу. Отже, не слід відчувати страх перед новими починаннями, бо відпочивати необхідно з душею!