Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена мовна одиниця, в якій виражається самостійна думка. Воно може складатися з одного слова або групи слів.Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами вираження підмета:- іменниками, займенниками в називному відмінку: У небі сонце — серед нив я.- неозначеною формою дієслова: І плакати — це також щастя.- прикметником та дієприкметником: Тоді старшенька моя й гукає.- числівником: Обидва почували себе добре лише один біля одного.- фразеологічними сполученнями: Бабине літо висіло на віттях як прядиво.- власними назвами: В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.- нерозкладними словосполученнями: За волю кожний з нас поляже.- службовими словами і вигуками: Переможне «ура!» пронеслося над степом.Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.Простий присудок — особова форма дієслова, що передає граматичні значення часу виду, особи, числа.
