Складіть речення із непоширеним звертанням та однорідними членами речення, які з’єднані сполучниковим зв’язком. Визначте синтаксичну роль однорідних членів речення.

Курочка Ряба Казка на новий лад
 У великій державі, за високими горами, за швидкими ріками жили-були собі глухі дід та баба. Жили на краю села біля лісу у невеличкій хатинці, ходили влітку по гриби, ягоди, їздили у м. Івано-Франківськ на базар, бо від держави уваги не дочекаєшся, пенсію вони мали маленьку й жити було важко. А у них була курочка Ряба. Одного разу та знесла яєчко, не просте — а золоте. Дід бив — не розбив, баба била — не розбила. Вже вечір на дворі, втомилися старі, тож вирішили, що краще вранці на свіжу голову подумати, що робити з яєчком. Курочка Ряба Казка на новий лад Поклали яєчко в миску і поставили в куточок. Вранці прокинулись старі і порадились їхати в місто Івано-Франківськ в обласну організацію глухих, на прийом до диво-перекладача, котра все чує, все знає і обов’язково підкаже, що робити з яєчком далі. Слава про її чари йшла по всьому світу. Приїхали до міста дід і баба, зайшли у великий красень-палац, що стоїть прямо в центрі міста. Озирнулися по кутках і бачать: їм назустріч йде чарівниця-перекладач. Любо посміхнулася, привіталася та питає, що їх привело в таку далеку дорогу. Дід і баба все докладно розказали про свою проблему: мовляв, вони не знають, що робити з яєчком. Мудра чарівниця, не довго думаючи, порадила старим звернутися у ломбард. Дід та баба щиро подякували їй і рушили недалечко через дорогу до ломбарду. Там яєчко обдивились з усіх боків, сказали, що воно дуже дороге й дали за нього купу грошей. І баба з дідом нараз стали багатими. Тож побудували вони хату, купили плазмовий телевізор, бо їм, глухим, погано бути без телевізора, та ще придбали мобільний телефон, передплатили газету «Наше життя», придбали путівку на море до Оздоровчого центру «Одіссей». І стали вони добре жити. Тут і казці кінець!

Прокидатися вранці, вдихнувши на повні груди, посміхнутися своєму відображенню в дзеркалі, випити чашечку смачної кави чи чаю, зібратися і вийти на вулицю в тому ж настрої. І здаватиметься, що весь світ навколо тебе щасливий і неповторний. Несучи оточуючим радість і щиру посмішку іти по вулицях знайомого і такого рідного до болю міста. Вдихатися в кожну квітку, кожну стеблину, кожний запах. Здається коли в нас чудовий настрій, то і всі інші повинні бути щасливими, але це не так, хоча ми можемо зробити їх такими приклавши небагато зусиль. Посміхнутися зранку матусі, порадувати смачним сніданком, до старенькій бабусі донести важкі клунки, заспокоїти і порадити подрузі. Нести ближнім світло свої душі, свою щасливу гармонію не так вже й тяжко, як здається на перший погляд. Просто потрібно зробити над собою невеликі, але такі важливі зусилля і почати змінювати світ із себе. І ти побачиш, що світ-то щасливий, а посмішка ближніх - щастя. 
Щасливим насильно зробити неможливо нікого, але можна спробувати почати з себе. 

думаю це до