Моя улюблена тваринка - єнот. Це прудкий та розумний ссавець, що мешкає у західній Європі та північній Америці. Чорні оченята намистинки виблискують розумом, вчені зоологи стверджують, що ці тварини мають розум трьох річної дитини. У світовій мережі можно знайти безліч відео за участю єнотів. Можно безкінечно дивитись як вони бавляться один з одним, або роблять щось кумедне. Що цікаво, по всьому світу безліч шанувальників цих тварин. Люди наважуються одомашнити цього шибеника. Це і моя мрія - жити під одним дахом з улюбленою тваринкою, щодня доглядати за чорно-білим хутром, бавитись з пухнастим хвостом. Розумник єнот не гірший за собаку, так само піддається дресурі. Головне виховати тварину у любові і він відповість так само.
Люко Дашвар уже в который раз поднимает важные для общества темы. Книга "Село не люди" специфическая уже по названию,перед тем,как начать ее читать,выслушала и прочитала множество отзывов и у всех абсолютно разные впечатления. В книге описана жизнь в небольшом украинском селе в наше время,их нравы и порядки.Главная героиня - девочка-школьница Катя,которая влюблена в женатого мужчину Романа,отца ее одноклассника...у меня возникали спорные эмоции,с одной стороны сама не раз влюблялась в старших парней,но с другой стороны именно из-за Кати умерли ее родители и село стало кучей пепла... Удивляют и другие стороны сельской жизни-как девочки радуются покупке заколок и какой-нибудь дребедени,мальчики верят глупым советам-в итоге один из них умирает...как для человека,живущего в большом городе,это непонятно и нелепо... Но книга действительно заставляет задуматься...ведь вполне возможно,что где-то так живут...
