Складіть синтаксичний розбір Синява неба така густа, що стіна соснового бору вдалині здавалася геть темно-волошковою і хати біліли крізь той голубий морок.
1.Огірки є об"єктом тепличного сільського господарства. Огірки-одні з найпопулярніших представників сімейства гарбузових ,які вирощують люди повсюдно на городах. 2.Хліб -усьому голова. Свіжий хліб цінується за свій колір та смак. 3.Болото відіграє важливу роль в створенні річок. Болото прешкоджає розвитку парникового эфекту. 4.Покосоли трави,засіяли лан. Трави і квіти покривають зелений пагорб і ніколи промені сонця сюди не проникають. 5.Перепілки дуже люблять свіжу зелень. Улітку на лузі чи на хлібному полі можна почути перекличку препілок. 6.Віз був увесь дерев "яний. Дідусь віз всадок підкріплення для працівників. 7.Небо стало чорніти,мабуть буде дощ. За вікном небо таке синє -синє,навіть хмаринок ніде нема. 8.Чумацький шлях-шлях наших пращурів. В синім небі Чумацький шлях показує дорогу. 9.Польова дорога біля гаю звертала праворуч. Дорога до школи дуже довга.
Мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.
Для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!
Українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.
Для мене українська – це не тільки засіб спілкування, це ще й святиня, яку треба оберігати все життя. Мову треба цінувати як зіницю ока, тому що без неї народ втрачає свою вартість. Недарма ж люди кажуть, що без мови не буде нації. Мова повинна бути в кожного з нас глибоко в серці, тому що вона невід’ємна складова народу та держави.
Кожна людина ставиться по-різному до тієї мови, якою вона розмовляє. Дехто пишається нею, хтось соромиться її, а є й такі люди, які ставляться з байдужістю до рідної мови. Але така байдужість не призводить до хорошого фіналу. Отже, треба цінувати, пишатися та оберігати нашу національну святиню – мову. Недарма ж вона пройшла такий важкий шлях, щоб зараз бути забутою та знеславленою.
Для мене українська мова означає дуже багато, адже мої предки розмовляли нею ще з давніх часів. Вона передається з покоління в покоління, наче дорогоцінний скарб. Я б хотіла, щоб українська мова була в пошані кожного з нас, тому що ми — українці, достойні громадяни своєї держави.
Огірки-одні з найпопулярніших представників сімейства гарбузових ,які вирощують люди повсюдно на городах.
2.Хліб -усьому голова.
Свіжий хліб цінується за свій колір та смак.
3.Болото відіграє важливу роль в створенні річок.
Болото прешкоджає розвитку парникового эфекту.
4.Покосоли трави,засіяли лан.
Трави і квіти покривають зелений пагорб і ніколи промені сонця сюди не проникають.
5.Перепілки дуже люблять свіжу зелень.
Улітку на лузі чи на хлібному полі можна почути перекличку препілок.
6.Віз був увесь дерев "яний.
Дідусь віз всадок підкріплення для працівників.
7.Небо стало чорніти,мабуть буде дощ.
За вікном небо таке синє -синє,навіть хмаринок ніде нема.
8.Чумацький шлях-шлях наших пращурів.
В синім небі Чумацький шлях показує дорогу.
9.Польова дорога біля гаю звертала праворуч.
Дорога до школи дуже довга.
Мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.
Для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!
Українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.
Для мене українська – це не тільки засіб спілкування, це ще й святиня, яку треба оберігати все життя. Мову треба цінувати як зіницю ока, тому що без неї народ втрачає свою вартість. Недарма ж люди кажуть, що без мови не буде нації. Мова повинна бути в кожного з нас глибоко в серці, тому що вона невід’ємна складова народу та держави.
Кожна людина ставиться по-різному до тієї мови, якою вона розмовляє. Дехто пишається нею, хтось соромиться її, а є й такі люди, які ставляться з байдужістю до рідної мови. Але така байдужість не призводить до хорошого фіналу. Отже, треба цінувати, пишатися та оберігати нашу національну святиню – мову. Недарма ж вона пройшла такий важкий шлях, щоб зараз бути забутою та знеславленою.
Для мене українська мова означає дуже багато, адже мої предки розмовляли нею ще з давніх часів. Вона передається з покоління в покоління, наче дорогоцінний скарб. Я б хотіла, щоб українська мова була в пошані кожного з нас, тому що ми — українці, достойні громадяни своєї держави.
http://ukrtvory.ru/shho-dlya-mene-ridna-mova.html