Складіть складний план твору-опису пам'ятки історії культури , яку ви оглянкли ПАМ'ЯТки
Схема опису будівлі
1. Загальні враження від будівлі. 2. Bідомості про призначення будівлі та місце її розташування. 3. Опис самої будівлі (центральний фасад, його членування, оформлення пентрального входу, форма будівлі, наявність колон чи веж тощо). 4. Загальне сприймання будівлі в архітектурному ансамблі територiї. 5. Загальна оцінка пам'ятки та 11 значення для народу.
Схема опису пам'ятника
1. Загальні враження від пам'ятника. 2. Bідомості про те, де встановлено пам'ятник і хто є його автором. 3. Стисла інформація про те, на честь кого чи чог 4. Опис самої скульптури. 5. Опис постаменту. 6. Загальне сприймання пам'ятника в архітектурному ансамблі території. 7. Загальна оцінка пам'ятника та її значення для народу.
його встановлено.

text​

Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна проблема, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це проблема правильноі мови.  

Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.  

Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.  

Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми,  всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать,  вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?

Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.  

Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.  

Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.  Тому перспективи розвитку мови, на мій погляд, залишають бажати кращого.

«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.  

У сучасному світі фотографування за до нших людей відійшло на другий план.В інтернеті всюди можна зустріти фото не в повний зріст,а лише обличчя. Комусь це подобається,комусь це вже набридло. Але більшість досі продовжують робити селфі.

Можливо таким фотографуватися стало набагато легше. Адже тут можна обійтися і без чужої до Проте все що набуло багато популярності із часом набридає людям.

Це звісно ж особиста думка кожного,і ніхто не має права осуджувати когось. Але як на мене то фото у повний зріст більш привабливі.

У кожного вдома є фотоальбом. Почесне місце займають у нас фотографії де затишно зібрана вся сім'я. Чи можуть селфі замінити родинні світлини? Звісно ж ні.