Складіть твір-роздум, підтвердивши або спростувавши слова панка: «Війна — це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом». Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, проілюструйте їх прикладом із новели М. Яцківа, з історії та суспільного життя. Зробіть висновок.

ответ: у вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. спека минула. стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.

аж очі розбігаються від багатства кольорів! зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. у пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. і коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.

а потім осінь стає сумною. поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. а якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. до наступної весни вирушають птахи у теплі краї. стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. і вітер дужчає.

ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. і осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…

Після кількагодинної прогулянки вулицями львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. не один колишній львів’янин, нині мешканець києва, а чи москви, чи нью-йорка, сподівається знову наситити своє серце флюї львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. у ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.