Творче дитятко, сиділо біля вікна, думаючи про ще смішні та бузтурботливі думи та спогади.
Її очі нагадували крихітні зорі, блискуче сяйво...Рішуче котеня взяло клубок і з неймовірною швидкістю побігло у садок.Мальовниче село зберігало у собі всі ті дні та ночі повязані з моїм життям, і високі берези, побілену хатину, перші слова та звуки, перші розчарування, усе що супроводжувалося зі мною усі дитячі роки.Добряче все таки моє собаченя, взяло миску з смачною вечерею, і перекинуло, з неймовірно безжальними очами він просив пробачення...Терпляче хлопча не подавало признаку душевної болі.Порожнє відро стояло у дворі.НЕждане почуття гордості переповнило дівчину..Практичне , так всетаки це практичне занняття-, з гордістю сказав Миколка.
У далекій-далекій країні, в чарівному лісі жили два гномики. Нойсі і Свойсі. Вони були найкращими друзями,товаришувала,здавалося ніщо не могло зруйнувати їхньої дружби,та одного разу Нойсі розбив чашечку Свойсі та не розповів йому про це,бо дуже хвилювався..Свойсі знав правду,адже побачив те на свої очі,та нічого не сказав Нойсі,так як чекав,що гномик сам розповість,адже вони обіцяли ще дуже давно,що завжди говоритимуть один одному правду.Пройшов час та Нойсі нічого не розповідав.. Пройшов час і Нойсі вирішив зізнатися,адже йому було не зручно. Свойсі зрадів та обійняв товариша,адже краще гірка правда,аніж солодка брехня.Він був дуже радим,адже найкращий друг усвідомив цю істину)
Творче дитятко, сиділо біля вікна, думаючи про ще смішні та бузтурботливі думи та спогади.
Її очі нагадували крихітні зорі, блискуче сяйво...Рішуче котеня взяло клубок і з неймовірною швидкістю побігло у садок.Мальовниче село зберігало у собі всі ті дні та ночі повязані з моїм життям, і високі берези, побілену хатину, перші слова та звуки, перші розчарування, усе що супроводжувалося зі мною усі дитячі роки.Добряче все таки моє собаченя, взяло миску з смачною вечерею, і перекинуло, з неймовірно безжальними очами він просив пробачення...Терпляче хлопча не подавало признаку душевної болі.Порожнє відро стояло у дворі.НЕждане почуття гордості переповнило дівчину..Практичне , так всетаки це практичне занняття-, з гордістю сказав Миколка.
У далекій-далекій країні, в чарівному лісі жили два гномики. Нойсі і Свойсі. Вони були найкращими друзями,товаришувала,здавалося ніщо не могло зруйнувати їхньої дружби,та одного разу Нойсі розбив чашечку Свойсі та не розповів йому про це,бо дуже хвилювався..Свойсі знав правду,адже побачив те на свої очі,та нічого не сказав Нойсі,так як чекав,що гномик сам розповість,адже вони обіцяли ще дуже давно,що завжди говоритимуть один одному правду.Пройшов час та Нойсі нічого не розповідав.. Пройшов час і Нойсі вирішив зізнатися,адже йому було не зручно. Свойсі зрадів та обійняв товариша,адже краще гірка правда,аніж солодка брехня.Він був дуже радим,адже найкращий друг усвідомив цю істину)