За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюбленаквітка — фіалка. Фіалка - символ смутку, смерті, але водночас емблема пробудження природи. Я вважаю, неможливо знайти людину, яка б не зачаровувалася красою цієї неймовірної квітки. За народним сонником, фіалка приносить радість. Вона має здатність причаровувати.
Як на мене фіалка зачаровує своїми темно-синіми пелюстками, які нагадують безмежне небо. А крізь них, немов промінчик весняного сонця, виглядають ніжно жовті пелюстки.
Вийдеш на поляну, застелену фіалками, і здається, що ти потрапив у безмежний простір весняного неба. А як приємно вдихати їхній аромат!
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюбленаквітка — фіалка. Фіалка - символ смутку, смерті, але водночас емблема пробудження природи. Я вважаю, неможливо знайти людину, яка б не зачаровувалася красою цієї неймовірної квітки. За народним сонником, фіалка приносить радість. Вона має здатність причаровувати.
Як на мене фіалка зачаровує своїми темно-синіми пелюстками, які нагадують безмежне небо. А крізь них, немов промінчик весняного сонця, виглядають ніжно жовті пелюстки.
Вийдеш на поляну, застелену фіалками, і здається, що ти потрапив у безмежний простір весняного неба. А як приємно вдихати їхній аромат!