Раби - люди , які працюють для господаря , не маючи ніякого зиску для себе, і коли нема наглядача, то роблять все, щоб не працювати чи навіть зробити щось погане для господаря, якщо впевнені , що не будуть покарані.
Роки Радянського Союзу також змінили відношення до життя цілому поколінню. Ще й зараз ми бачимо , як більшість людей працює лише під погрозою звільнення. Поки начальник не бачить , вони п"ють каву , розмовляють , перекурюють. Коли можливо вони дивляться на те, що може бути використане вдома , тобто, що можна вкрасти.
На предприємствах ще й досі розповсюдженне пиятство та крадіжки.
Розміри неналежного виконання своїх обов"язків вражають. Навіть по новинам показують, як медичні робітники, вчителі працюють не на користь фірми, держави, майбутніх поколінь, а так , щоб лише залишили на роботі.
Але є і інша сторона цієї проблеми. Коли начальник знущається з підлеглих, а вони все терплять і мовчать до останнього.
Ще один приклад: ситуація на вулиці , де сміттять перехожі, порушуються правила безпеки на дорогах і т.п.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи. У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як чудово коли ти бачиш таку красу.
Раби - люди , які працюють для господаря , не маючи ніякого зиску для себе, і коли нема наглядача, то роблять все, щоб не працювати чи навіть зробити щось погане для господаря, якщо впевнені , що не будуть покарані.
Роки Радянського Союзу також змінили відношення до життя цілому поколінню. Ще й зараз ми бачимо , як більшість людей працює лише під погрозою звільнення. Поки начальник не бачить , вони п"ють каву , розмовляють , перекурюють. Коли можливо вони дивляться на те, що може бути використане вдома , тобто, що можна вкрасти.
На предприємствах ще й досі розповсюдженне пиятство та крадіжки.
Розміри неналежного виконання своїх обов"язків вражають. Навіть по новинам показують, як медичні робітники, вчителі працюють не на користь фірми, держави, майбутніх поколінь, а так , щоб лише залишили на роботі.
Але є і інша сторона цієї проблеми. Коли начальник знущається з підлеглих, а вони все терплять і мовчать до останнього.
Ще один приклад: ситуація на вулиці , де сміттять перехожі, порушуються правила безпеки на дорогах і т.п.
Досить?
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.
У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як чудово коли ти бачиш таку красу.