Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
1 Почувши це слово, ми бачимо передову лінію боротьби. 2 Збираючись вечорами в хаті-читальні чи в когось з односельців, вони будували плани на майбутнє. 3 Пройшовши важку школу випробувань, Давид Мотузка остаточно сформував ідейні переконання. 4 Чита¬ючи роман,я відчуваю, як серце наповнюється болем. 5 Будучи перевірені часом, їх почуття стали міцнішими. 6 Шукаючи того будинку, ми не помітили, що нас застала ніч. 7 Повернувшись зі школи, він бів радісно зустрітий собакою. 8 Пропустивши багато занять, ми не змогли так швидко наздогнати прогаяне. 9 По¬вернувшись з роботи, вони хотіли відпочити. 10 Змагаючись між собою, бригадам вдалося закінчити завдання достроково.
Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.